Вівторок, 14 жовтня 2014 00:00

Деякі питання нового КПК, що стосуються судової експертизи

Наталія Петренко, заступник генерального директора з питань методології та проведення судових експертиз

Двадцятого листопада 2012 року в Україні набрав чинності Кримінально-процесуальний кодекс від 13.04.2012 р. за №4651-VI (далі – КПК 2012), який змінив чинний Кримінально-процесуальний кодекс УРСР, прийнятий у 1961 році, в подальшому зі змінами та доповненнями (далі – КПК 1961). На думку розробників і вчених-процесуалістів, нове кримінально-процесуальне законодавство повинно змінити підходи до кримінального переслідування осіб, що звинувачуються у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, а також посилити контроль за перебігом досудового розслідування, впровадити принцип змагальності в кримінальному судочинстві.

Оскільки норми КПК 2012 тільки набрали чинності, у зв’язку з відсутністю практики їх застосування та наявністю великої кількості коментарів фахівців про необхідність їх доопрацювання та роз’яснення компетентними органами, у даній статті наведені результати порівняння норм КПК 2012, що стосуються статусу експерта, поняття експертизи, її призначення та проведення з відповідними нормами КПК 1961, чинними нормами Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. за №4038-ХІІ, зі змінами та доповненнями (далі – Закон «Про судову експертизу») та положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Мін’юсту від 08.10.98 р. за №53/5, зі змінами та доповнен­нями (далі – Інструкція).


ЧАСТИНА 1

Поняття експертизи, статус експерта, його права та обов’язки

Поняття експертизи, статус експерта, його права та обов’язки в КПК 2012 розкриті в ст. 69 «Експерт».

Пунктом 1 ст. 69 КПК 2012 визначено, що експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право, відповідно до Закону України «Про судову експертизу», на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Ця норма вмістила в собі два поняття, розкритих в різних статтях Закону «Про судову експертизу», а саме:

  • поняття судової експертизи – ст. 1;
  • вимоги до осіб, які можуть бути судовими експертами, – ст. 10.

Нормами КПК 1961 статус експерта окремою статтею не визначався.

Порівняно з нормою ст. 11 Закону «Про судову експертизу», якою передбачено, що не може залучатися до виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, що має незняту або непогашену судимість, або на яку впродовж останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта, згідно з п. 2 ст. 69 КПК 2012 експертами не можуть бути особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.

Права експерта в КПК 2012 наведені в п. 3 ст. 69, а саме експерт має право:

  • знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які стосуються предмета дослідження, що відповідає п. 1 ст. 13 Закону «Про судову експертизу», а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи, що відповідає п. 1 ст. 13 Закону «Про судову експертизу», а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, які стосуються предметів та об’єктів дослідження, що відповідає п. 3 ст. 13 Закону «Про судову експертизу», а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання, що відповідає п. 2 ст. 13 Закону «Про судову експертизу», п. 2.2.4 Інструкції, а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, що відповідає п. 1 ст. 13 Закону «Про судову експертизу», п. 2.2.3 Інструкції, а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт, що відповідає п. 5 ст. 13 Закону «Про судову експертизу», а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом, що відповідає п. 2.2.8 Інструкції, а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу».

Крім прав, наведених у п. 3 ст. 69 КПК 2012, нормами п. 4 ст. 69 експерту надане право «відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недос­татньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою». Така норма, але в складі обов’язків експерта, передбачена п. 2.1.3 Інструкції: «повідомити в письмовій формі особу або орган, яка призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо … надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані».

На відміну від КПК 1961, у п. 4 ст. 69 КПК 2012 зазначено, що експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Така норма передбачена п. 2.3.2 Інструкції, в якій зазначено, що експерту забороняється «…самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно».

Обов’язки експерта в КПК 2012 наведені в п. 5 ст. 69, а саме експерт зобов’язаний:

  • особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності – роз’яснити його, що відповідає п.п. 1, 2 ст. 12 Закону «Про судову експертизу», п. 2.1.2 Інструкції, а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту, що, по суті, відповідає п.п. 1, 2 ст. 12 Закону «Про судову експертизу», п. 2.1.4 Інструкції, а також передбачалось нормами ст. 77 КПК 1961;
  • забезпечити збереження об’єк­та експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта. Слід зазначити, що, згідно з нормами Закону «Про судову експертизу», вимога щодо збереження об’єктів дослідження, передбачена ст. 5 «Максимальне збереження об’єктів дослідження» та п. 4.10 Інструкції, в якому йдеться про організацію проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів (тобто приписами обох зазначених документів) збереження об’єктів дослідження не віднесене до обов’язків експерта;
  • не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка залучила експерта, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати. Аналогічна вимога «не розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу», передбачена п. 2.3.3 Інструкції, але не в складі обов’язків експерта, а серед переліку дій, що заборонені експерту;
  • заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом, що відповідає п. 3 ст. 12 Закону «Про судову експертизу», п. 2.1.5 Інструкції, а також передбачалось нормами ст. 62 КПК 1961.

Згідно з п. 2.1.6 Інструкції, одним із обов’язків судового експерта є «з дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, проводити окремі дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та інших осіб у випадках, передбачених законодавством». Нормами ст. 69 КПК 2012 такий обов’язок не передбачений.

Підбиваючи підсумки проведеного нами порівняння норм КПК 2012, які стосуються поняття експертизи, статусу експерта, його прав та обов’язків, з відповідними нормами КПК 1961, чинними нормами Закону «Про судову експертизу» та положеннями Інструкції, можна констатувати, що із набранням чинності КПК 2012 права та обов’язки експерта за своєю суттю залишились незмінними.

В наступній статті будуть наведені результати порівняння норм КПК 2012, що стосуються призначення та проведення експертизи, з відповідними нормами вищезазначених законодавчих та нормативних актів України.

Продовження статті в наступному номері

 

За матеріалами сайту "Незалежний АУДИТОР"