ГО ННДЕС звернулась до Державної фіскальної служби щодо надання роз’яснень з окремих питань застосування законодавства України під час визначення митної вартості товарів.
Відповідь ДФС:
«За результатами розгляду звернення Громадської організації «Незалежна науково-дослідна експертна спілка» від 10.12.2014 р. № 14 щодо надання роз’яснень з окремих питань застосування законодавства України під час визначення митної вартості товарів повідомляємо таке.
Щодо підготовки узагальнюючої консультації з окремих питань застосування законодавства щодо митної вартості інформуємо, що порядок консультування з питань державної митної справи визначено статтею 21 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VІ (далі – Кодекс).
Відповідно до частини четвертої статті 21 Кодексу узагальнення консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виключно у разі якщо такі питання стосуються значної кількості осіб або значних сум митних платежів.
З питань, порушених у зверненні Громадської організації «Незалежна науково-дослідна експертна спілка», зазначаємо таке.
Перша група питань.
1) Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Кодексу і базуються на положеннях статті VII ГАТТ та Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року (далі – Угода) первинною основою для митної вартості є «вартість операції», як це визначено в Статті 1 Угоди.
Статтею 1 Угоди визначено, що митна вартість імпортних товарів є вартістю операції, тобто ціною, фактично сплаченою або такою, що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень Статті 8 Угоди за умови відсутності застережень, встановлених пунктами (а)-(d) параграфа 1 Статті 1 Угоди.
Згідно зі статтею 49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті за ці товари.
2) Частиною першою статті 57 Кодексу встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється такими методами:
основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).
У разі неможливості застосування основного методу визначення митної вартості митна вартість оцінюваного товару визначається за другорядними методами, порядок застосування яких встановлено главою 9 розділу III Кодексу.
Друга група питань.
1) Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII Кодексу та главою 8 розділу III Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані надавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, що мають базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, які підлягають обчисленню.
При цьому згідно зі статтею 54 Кодексу на орган доходів і зборів покладено обов’язок здійснювати контроль правильності визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів.
Контроль правильності заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих декларантом або уповноваженою ним особою документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
2) Враховуючи вищевказане, зазначаємо, що посадові особи органу доходів і зборів не визначають ринкову вартість товару, а виключно здійснюють контроль за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою заявленої ними митної вартості оцінюваних товарів.
Митна вартість товару визначається декларантом або уповноваженою ним особою самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Третя група питань.
1) При визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, митною вартістю товарів є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, скоригована у разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 Кодексу.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю чи на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При цьому такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
Відповідно до частини дев'ятої статті 58 Кодексу розрахунки згідно зі статтею 58 Кодексу робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та можуть бути обчислені.
2) Згідно зі статтею 59 Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) згідно з положеннями статті 58 Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.
Відповідно до статті 60 Кодексу у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Четверта група питань.
1) Згідно з частиною другою статті 60 Кодексу під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (частина четверта статті 60 Кодексу).
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, має бути документально підтвердженою.
2) Законодавством України з питань державної митної справи не передбачено використання поняття «тотожності товару» при визначенні митної вартості товару та здійсненні контролю за правильністю її визначення.
3) Відповідно до частини другої статті 59 Кодексу при застосуванні методу за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
фізичні характеристики;
якість та репутація на ринку;
країна виробництва;
виробник.
Також зазначаємо, що методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовуються з урахуванням застережень, визначених статтею 61 Кодексу.
П’ята група питань.
1) Пунктом 3 частини десятої статті 58 Кодексу передбачено, що під час визначення митної вартості до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються роялті та інші ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець має сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Порядок включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 446 (далі – Постанова № 446).
Розрахунок суми роялті та інших ліцензійних платежів, яка включається до ціни, здійснюється відповідно до умов ліцензійного договору або іншого договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Для підтвердження розрахунку та сплати суми роялті та інших ліцензійних платежів, що включаються до ціни, декларант або уповноважена ним особа подає митному органові ліцензійний договір або інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та наявні у нього документи, що підтверджують заявлені числові значення цієї складової частини митної вартості.
2) Законодавством України з питань державної митної справи не передбачено проведення посадовими особами органів доходів і зборів аналізу ринку подібних об'єктів права інтелектуальної власності під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.
3) Відповідно до пункту 4 Постанови № 446 якщо на момент митного оформлення оцінюваних товарів декларант або уповноважена ним особа має відомості про суму роялті та інших ліцензійних платежів, він зобов'язаний під час визначення митної вартості зазначених товарів включити таку суму до ціни.
Розрахована сума роялті та інших ліцензійних платежів зазначається у декларації митної вартості, яка подається під час митного оформлення оцінюваних товарів.
Якщо покупець не повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, то у графі 11 (а) декларації митної вартості вказується відповідь «НІ».
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів тільки у випадках, якщо встановлено, що декларантом або уповноваженою ним особою заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, в тому числі, невірно визначено митну вартість товарів.
Перелік таких випадків є виключний та визначений частиною шостою статті 54 Кодексу, а саме:
невірно проведений декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій–четвертій статті 53 Кодексу, або відсутність у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу;
надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
4) Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначений частинами другою, третьою та четвертою статті 53 Кодексу.
«Патентний формуляр» не входить до зазначеного переліку документів.
Разом з тим, частиною шостою статті 53 Кодексу передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Таким чином, надання «патентного формуляра» для обґрунтування роялті як складової митної вартості не заборонено Кодексом.
В.о. директора Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання В.С. Мальнов».