1. Чи може ПДВ сплачуватися за одну і ту ж операцію два рази різними підприємствами (ТОВ «ААА» - 1 350 916 грн. та ТОВ «ВВВ» - 1 812 637 грн.?
2. Чи може одне підприємство заплатити ПДВ за іншого за одну і ту ж операцію підприємствами (ТОВ «ААА» - 1 350 916 грн. за ТОВ «ВВВ»)?
3. Якщо ТОВ «ААА» заплатив неправомірно ПДВ у сумі 1 350 916 грн. за поставку шпунтів то чи повинно зніматися у нього на вказану суму витрати підприємства та нараховуватися на вказану суму податок на прибуток?
4. Якщо у ТОВ «ВВВ» з’явилося податкове зобов’язання на суму 1 812 637 грн. то чи повинно ТОВ «ААА» відображати в податковій звітності податковий кредит на суму 1 812 637 грн.
Можемо повідомити наступне:
1. Порядок визначення податкових зобов’язань за операцією з поставки товарів та послуг.
Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПКУ оподаткуванню підлягають, зокрема, операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
При цьому під продажем (реалізацією) товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Постачанням послуг слід вважати будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, чи іншу операцію з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Вимогами п. 187.1 ст. 187 ПКУ передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Висновок. Підсумовуючи вищезазначені норми Податкового кодексу слід зазначити, що податкові зобов’язання зі сплати ПДВ за операцією з поставки товарів/послуг виникають лише у продавця таких товарів/послуг.
Одночасна сплата податкових зобов’язань з ПДВ і продавцем товарів/послуг і їх покупцем нормами Податкового кодексу не передбачена.
2. Порядок сплати ПДВ до бюджету.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету України регламентовано ст. 200 ПКУ.
Нормами ПКУ не передбачена можливість оплати належних для перерахування до бюджету сум ПДВ одним підприємством замість іншого підприємства.
Сплата податкових зобов’язань з ПДВ одним підприємством за інше підприємство може призвести до порушення норм податкового законодавства підприємством, за яке сплачено ПДВ, та як наслідок, до донарахування контролюючими органами штрафних санкцій з даного податку.
Висновок. Не сплата або не своєчасна сплата до бюджету задекларованої платником податку суми ПДВ є порушенням норм податкового законодавства та передбачає нарахування штрафних санкцій за несплату або несвоєчасне перерахування даного податку до бюджету. При цьому сплата ПДВ одним платником податку за іншого є порушенням вимог ПКУ.
3. Порядок оподаткування зайво перерахованих сум ПДВ до бюджету.
Вимогами розділу III чинної редакції ПКУ на 2013 р. не передбачена можливість віднесення до складу витрат в податковому обліку зайво сплачених сум ПДВ.
Окрім того, в пп. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 ПКУ зазначено, що не включаються до складу витрат, зокрема, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.
Тому зазначені витрати не прийматимуть участі у формуванні розміру прибутку, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток.
Висновок. Витрати на суму неправомірно сплаченого ПДВ не приймають участі у визначенні розміру оподатковуваного прибутку та не призводять до донарахування сум податку на прибуток.
4. Порядок формування податкового кредиту з ПДВ.
Підставою для віднесення сум ПДВ до склад податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна з дотриманням вимог ст. 201 ПКУ.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими ст. 201 ПКУ.
Висновок. Включення покупцем сум ПДВ до складу податкового кредиту можливе лише за наявності належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ПКУ. Факт виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у продавця не є підставою для віднесення їх суми до складу податкового кредиту покупцем.