Шановні колеги!

До ГО «Незалежна науково-дослідна експертна спілка» звернулись представники інших фахових громадських об’єднань з проханням прийняти участь у дискусії щодо реформи у сфері виконавчої служби, та запровадження інституту приватних виконавців. Вашій увазі пропонується Відкритий лист «Щодо реформування виконавчої служби», який після обговорення і підписання буде спрямований разом з законопроектом «Про приватних виконавців» (у вкладенні нижче) до Верховної ради України.

З повагою і сподіванням на плідну працю. Морозова О.С.

Верховна Рада України

Відкритий лист

Щодо реформування виконавчої служби

Від імені громадських організацій та ініціатив, що нижче підписались, засвідчуємо Вам свою повагу, відкритість до співпраці та звертаємось з такого приводу.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід’ємна частина «судового процесу» для реалізації статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що передбачає виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними.

Скарги на невиконання судових рішень становлять значну кількість з-поміж звернень українців до Європейського суду з прав людини.

Відсутність можливості примусового виконання спричиняє ситуацію, за якої рішення будь-якого судового органу лишається абстрактним, закріпленим тільки на папері. Це, у свою чергу, підриває авторитет судової влади, оскільки рішення, які не можуть бути реалізовані, не мають практичної цінності.

Вивчаючи статистику стягнень, можна констатувати, що робота органів виконавчої служби на сучасному етапі є вкрай малоефективною. Так, згідно з наявними відомостями, у 2014 році в органах ДВС України перебувало на виконанні майже 6 млн виконавчих документів на загальну суму близько 400 млрд грн. Середній відсоток стягнення коштів за виконавчими документами є катастрофічно низьким і яскраво підтверджує наведену оцінку роботи органу державної влади та становить 3,7%, що в грошовому еквіваленті сягає близько 14,6 млрд грн. У штаті Державної виконавчої служби працює майже 6000 державних виконавців, що порівняно з минулими періодами, на фоні зменшення навантаження на виконавців до 110 проваджень на особу, не дало позитивних результатів і призвело до зменшення сум стягнення та виконавчого збору. За підсумками 2014 року виконавчого збору отримано на понад 20% менше, ніж за аналогічний період минулого року.

Причиною такого стану справ є неефективна система державного примусового виконання та відсутність дієвих реформ у цій сфері.

Якщо ж звернутись до європейського досвіду, то можна констатувати, що в багатьох державах Європи виконання судових рішень покладено на приватних осіб. До таких країн належать Франція, Італія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина, Румунія, Латвія, Литва, Естонія.

Крім цього, існує ціла низка країн, де існує так звана змішана система примусового виконання, де поряд з державними виконавцями діють і приватні. До таких країн належать Велика Британія, Бельгія, Болгарія. Також декілька років тому приватна система виконання судових рішень, поряд з державною, була запроваджена у Грузії та Казахстані. В Російській Федерації також розроблено відповідний законопроект, який планується до розгляду найближчим часом.

Перші підсумки роботи приватних виконавців у цих країнах показали, що вони працюють набагато ефективніше за їхніх «державних» колег, що мало наслідком кількаразове збільшення коефіцієнтів стягнення – до 70-90%.

З огляду на важкий стан у державних фінансах, спрямованість до скорочення витрат держав на виконання покладених на неї суспільством функцій та необхідність швидко і суттєво покращити стан примусового виконання судових рішень, нагальною потребою є роздержавлення сфери примусового виконання рішень в Україні. При цьому, наявність приватних виконавців не означає самоусунення держави від сфери виконання судових рішень. За прикладом приватних нотаріусів, треба перевести діяльність виконавців судових рішень на самоокупність та самоорганізацію їх поточної діяльності, залишивши за державою функцію контролю.

Слід зазначити, що термін «приватний» є дуже умовним, оскільки виконавець судових рішень отримує повноваження від імені держави, працює в межах встановлених законом процедур, система оплати також визначається державою, а тому «приватний» елемент цієї діяльності буде виражений тільки у способі фінансування та окремих елементах організації професії.

Так, концептуальними елементами реформи щодо запровадження інституту приватних виконавців, на прикладі досвіду європейських країн, мали б стати такі.

У першу чергу, право вибору виконавця – державного чи приватного – належить стягувачу.

Кваліфікаційні вимоги до майбутніх приватних виконавців: вища юридична освіта, стаж роботи за фахом, складання кваліфікаційного іспиту, проходження стажування  за фахом. Допуск до професії на підставі рішення компетентного органу державної влади – за аналогією з тим, як реалізовано допуск до професії нотаріусів чи арбітражних керуючих – на підставі свідоцтва, яке видається Міністерством юстиції України.

Контроль за діяльністю приватних виконавців здійснює Мін’юст шляхом проведення перевірок.

Також, звичайно, продовжує існувати судовий контроль. Дії (бездіяльність) приватного судового виконавця можуть бути оскаржені в судовому порядку.

До повноважень приватного виконавця слід віднести стягнення майна та коштів з боржника. Крім цього, можна обмежити це повноваження, виключивши стягнення на підставі виконавчих документів стягувачами чи боржниками, серед яких є органи державної влади та/або підприємства з часткою держави у статутному капіталі.

Запровадити виконавчі округи. Кількість виконавців у кожному окрузі встановлює державний орган відповідно до навантаження. Право вибору, якому ж приватному виконавцю попаде той чи інший виконавчий документ, належить стягувачу.

Встановити на рівні Кабінету Міністрів України тарифну сітку вартості виконавчих дій та винагороду у вигляді відсотка від суми стягнення. Надати стягувачу право встановлювати на підставі договору додаткову винагороду після завершення виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу та досвіду таких реформ у вищенаведених країнах, можна стверджувати, що наслідком запровадження інституту приватних виконавці буде:

1. Зменшення навантаження на державних виконавців, що беззаперечно підніме ефективність виконавчого провадження в цілому.
2. Скорочення строків виконавчого провадження та збільшення коефіцієнту стягнення за виконавчими документами через зацікавленість приватного виконавця в якнайшвидшому здійсненні всіх виконавчих дій.
3. Суттєве зменшення корупційної складової та усунення практики щодо заниження сум стягнення. Для приватного виконавця ділова репутація не пустий звук, від неї залежить наявність клієнтів-стягувачів.
4. Викорінення корупції  в системі стягнення та реалізації арештованого майна. В силу вищенаведених обставин приватний виконавець не буде зацікавлений у заниженні вартості реалізації арештованого майна.
5. Економія бюджетних коштів, скорочення апарату державних службовців. Збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок оподаткування приватних виконавців. В економіку держави вдасться повернути кошти в розмірі мінімум 20 млрд грн.
6. Створення нових робочих місць. За попереднім аналізом у системі приватного виконання може бути задіяно орієнтовно 10-15 тис. осіб.

Питання здійснення такої реформи не є новою ідею в Україні, відповідні законопроекти були розроблені Центром комерційного права (проект Закону України «Про приватних виконавців», який розроблявся за участі Мін’юсту).

Враховуючи викладене, розробка такої реформи не потребуватиме часових витрат, а її впровадження можливе у найкоротші строки за умови наявності політичної волі зацікавлених органів державної влади.

Слід зазначити, що таке реформування підтримує Світовий банк, представники якого 04.11.2014 провели в Києві круглий стіл, присвячений реформуванню системи примусового виконання судових рішень в Україні.

Альтернативою запровадження зазначеної реформи може бути й реформа Державної виконавчої служби, однак довіра до цього органу влади підірвана, якщо не знищена, вже протягом останнього десятиліття. В будь-якому випадку, Державна виконавча служба потребуватиме значного збільшення штату державних службовців, що, безумовно, призведе до глобального збільшення бюджетного фінансування служби. Вжиття таких заходів ніяк не вплине на повернення довіри до ДВС України, а також на стан корупції, яка, до речі, за останні півроку так і не показала тенденцію до зниження її рівня.

У зв’язку з цим, звертаємось до всіх, від кого залежить розробка та впровадження реформ в Україні, з закликом підтримати запропоновану громадськістю реформу системи примусового виконання судових рішень!

Законопроект «Про приватних виконавців» знаходиться у вкладенні нижче.