З метою дотримання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Міністерство юстиції повідомляє про оприлюднення з 06.08.2013 на сайті Міністерства юстиції проекту Закону України «Про судово-експертну діяльність» (далі – проект Закону) з метою його обговорення і отримання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань.

Проектом Закону пропонується вдос­коналити регулювання судово-експертної діяльності на законодавчому рівні, з метою створення умов для належного та ефективного експертного забезпечення правосуддя. У разі прийняття зазначеного Закону буде встановлено єдині термінологічні визначення понятійного апарату, що використовується у судово-експертній діяльності; забезпечено системний підхід до організації діяльності усіх суб’єктів цієї сфери; визначено правовий статус та межі повноважень суб’єктів судово-експертної діяльності; врегулювано питання матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

Прийняття проекту Закону також дозволить вирішити проблеми щодо:

• Неузгодженості положень процесуального законодавства в частині проведення судових експертиз;
• Неузгодженості актів законодавства, що регулюють діяльність окремих суб’єктів судово-експертної діяльності;
• Визначення меж державного контролю у сфері судово-експертної діяльності;
• Матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

Аналіз регуляторного впливу проекту Закону України «Про судово-експертну діяльність»
Проект Закону України «Про судово-експертну діяльність» розроблено Міністерством юстиції із власної ініціативи.

Визначення та аналіз проблеми, яку буде розв’язано шляхом державного регулювання
Чинний Закон України «Про судову експертизу» було прийнято 25 лютого 1994 року. Практика застосування цього Закону підтвердила його необхідність та важливість як основоположного правового регулятора відносин у сфері судово-експертної діяльності. У 2004 році до вказаного Закону було внесено зміни, спрямовані на поліпшення існуючого порядку фінансування діяльності державних спеціалізованих науково-дослідних установ, а також більш чітке визначення вимог, що пред’являються судовим експертам, які не працюють у державних спеціалізованих установах.
За час дії цього Закону Верховною Радою України прийнято нові Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, а також Закони України «Про виконавче провадження», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про державну службу», «Про адміністративні послуги» та низку інших нормативно-правових актів, що стосуються регулювання судово-експертної діяльності. Тому положення Закону України «Про судову експертизу» потребують приведення у відповідність до цих актів.
За час, що минув, переважна більшість положень Закону України «Про судову експертизу» не втратила своєї актуальності, проте деякі сформульовані в зазначеному Законі норми потребують певного вдосконалення та уточнення. Перш за все це стосується статей, які закріплюють основні засади здійснення судово-експертної діяльності та визначають статус судових експертів. Разом з тим проект Закону містить новели, необхідність прийняття яких обумовлено практикою здійснення судово-експертної діяльності в Україні, з урахуванням зарубіжного позитивного досвіду нормативно-правового регулювання такої діяльності.

Обґрунтування необхідності прийняття регуляторного акта
Прийняття Закону України «Про судово-експертну діяльність» забезпечить вдосконалення нормативно-правового регулювання судово-експертної діяльності та створить умови для належної і ефективної організації експертного забезпечення правосуддя.
Визначення цілей державного регулювання
Проектом Закону України «Про судово-експертну діяльність» пропонується врегулювати на законодавчому рівні:

• термінологічні визначення понятійного апарату, що використовується у судово-експертній діяльності;
• зміст судово-експертної діяльності за її відповідними напрямками;
• повноваження державних органів у регулюванні судово-експертної діяльності, порядок їх взаємодії зокрема щодо координації прийняття спільних рішень з питань методичного, інформаційного забезпечення та розвитку судової експертизи, створення та ведення державних Реєстрів атестованих судових експертів та методик проведення судових експертиз, а також формування та використання баз даних та інших інформаційних баз для проведення судових експертиз;
• правовий статус судового експерта та керівника державної спеціалізованої експертної установи, а також вимоги до осіб, що мають намір отримати кваліфікацію судового експерта;
• порядок роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії та атестації судових експертів, що здійснюють судово-експертну діяльність самостійно на професійній основі;
• категорії судових експертиз за процесуальною ознакою – первинна, додаткова, повторна, комісійна та комплексна та особливості організації їх проведення;
• вимоги до форми та змісту висновку експерта, які поєднують у собі положення всіх процесуальних законів та повідомлення експерта про неможливість надання висновку, що забезпечить єдиний підхід у подальшій нормотворчій діяльності центральних органів виконавчої влади щодо регулювання організації проведення судових експертиз;
• питання матеріального та соціального забезпечення судових експертів, особливості якого на сьогодні визначаються чинним Законом України «Про державну службу», що забезпечить збереження існуючих умов після набрання чинності Законом України від 17.11.2011 № 4050-VI «Про державну службу».

Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей
Як альтернативу до запропонованого регулювання можна розглянути так званий «статус-кво», тобто збереження чинного регулювання зазначених питань.

На сьогодні спостерігається неузгодженість актів законодавства, що регулюють діяльність окремих суб’єктів судово-експертної діяльності. Крім того, вказані акти мають різну юридичну силу. Зазначені обставини призводять до неможливості здійснення належної організації експертного забезпечення правосуддя на державному рівні та можуть зумовити зростання корупційних ризиків у відповідній сфері державного управління.

Крім того, неналежне врегулювання згаданих правовідносин ускладнить здійснення державного контролю у відповідній сфері державного управління з метою забезпечення захисту існуючих та відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина.

Аргументування переваги обраного способу досягнення встановлених цілей
Прийняття Закону України «Про судово-експертну діяльність» забезпечить вдосконалення регулювання судово-експертної діяльності на законодавчому рівні, що створить умови для належної та ефективної організації експертного забезпечення правосуддя, а саме:

• встановить єдині термінологічні визначення понятійного апарату, що використовується у судово-експертній діяльності;
• забезпечить системний підхід до організації діяльності усіх суб’єктів цієї сфери;
• визначить правовий статус та межі повноважень суб’єктів судово-експертної діяльності;
• врегулює питання матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

Описання механізму і заходів, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта
Проектом Закону пропонується визначити:

• понятійний апарат, що використовується у судово-експертній діяльності;
• зміст судово-експертної діяльності за її відповідними напрямками;
• повноваження державних органів у регулюванні судово-експертної діяльності;
• правовий статус судового експерта та керівника державної спеціалізованої експертної установи;
• вимоги до форми та змісту висновку експерта, які поєднують у собі положення всіх процесуальних законів;
• питання матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта
Прийняття Закону дозволить врегулювати суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення судово-експертної діяльності.
Це вирішить проблеми щодо:

• неузгодженості положень процесуального законодавства в частині проведення судових експертиз;
• неузгодженості актів законодавства, що регулюють діяльність окремих суб’єктів судово-експертної діяльності;
• визначення меж державного контролю у сфері судово-експертної діяльності;
• матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

Реалізація вимог запропонованого регуляторного акта не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.

Очікувані результати прийняття регуляторного акта

Оцінка ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта
Ризику впливу зовнішніх факторів на дію регуляторного акта немає.

Обґрунтування строку чинності регуляторного акта
Відповідно до Прикінцевих положень проекту Закону строк дії акта не є обмеженим.

Визначення показників результативності регуляторного акта
Основним показником результативності регуляторного акта є належна й ефективна організація експертного забезпечення правосуддя, зокрема щодо організації діяльності державних спеціалізованих експертних установ та приватних судових експертів, що здійснюють судово-експертну діяльність самостійно на професійній основі на чітко визначених законодавчих засадах.

Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності регуляторного акта
Базове відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта буде здійснюватися до дати введення в дію цього акта шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.
Повторне відстеження – через два роки з дня введення в дію акта, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного обстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта окреслені питання будуть врегульовані внесенням відповідних змін.
Періодичне відстеження здійснюватиметься раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені якісні показники результативності акта порівнюються з аналогічними показниками, що встановлені під час повторного відстеження.
Відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта проводитиметься Міністерством юстиції протягом усього терміну його дії шляхом розгляду пропозицій та зауважень, які надійшли до Мін’юсту.
Результати відстеження будуть узагальнюватись та подаватись як пропозиції щодо внесення змін до зазначеного регуляторного акта та/або актів законодавства у сфері судово-експертної діяльності.

Міністр Олена ЛУКАШ
ЗАКОНопроект УКРАЇНИ
ПРО СУДОВО-ЕКСПЕРТНУ ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади судово-експертної діяльності в Україні.

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1 Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) державна спеціалізована експертна установа – державна установа, створена в установленому законом порядку для здійснення судово-експертної та наукової діяльності в галузі криміналістики та судової експертизи;
2) експертна ініціатива – викладення експертом виявлених у ході проведення експертизи відомостей, які можуть мати значення для кримінального провадження, цивільної, господарської, адміністративної справи, справи про адміністративне правопорушення, виконавчого провадження або поза межами судочинства, з приводу яких йому не були поставлені питання;
3) експертна спеціальність – окремий напрямок спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо, що визначає компетентність судового експерта з проведення певного виду (підвиду, роду, класу) судових експертиз, за яким присвоюється кваліфікація судового експерта;
4) експертне дослідження – процес пізнавальної діяльності судового експерта з метою встановлення на підставі спеціальних знань фактичних даних та обставин поза межами судового провадження результати якого викладаються у висновку експертного дослідження;
5) зразки для проведення експертного дослідження – об’єкти матеріального світу (їх фрагменти, частки, відбитки, інші відображення), що відтворюють властивості живої людини та її навичок, трупа, тварини, рослини, речовини, предмета тощо, вилучені в установленому законом порядку;
6) кваліфікація судового експерта – обсяг теоретичних знань та практичних навичок і умінь особи, необхідний для самостійного проведення експертиз за відповідною експертною спеціальністю, що встановлюється шляхом її атестації в порядку, визначеному цим Законом.
7) методика експертного дослідження – результат наукової роботи, що містить систему методів, які застосовуються в процесі послідовних дій експерта з метою виконання певного експертного завдання, впроваджений в експертну практику в порядку, встановленому законодавством України;
8) об’єкти судової експертизи – матеріальні та матеріалізовані носії інформації, що досліджуються судовим експертом засобами спеціальних знань в межах предмета експертного дослідження: речові докази, похідні речових доказів, зразки, документи, тіло й стан психіки людини, трупи (їх частки), тварини (їх частки), рослини (їх частки), будівлі, споруди, ділянки місцевості тощо, а також відомості, що зафіксовані в матеріалах справи (провадження) та інших носіях інформації;
9) предмет судової експертизи – фактичні данні та обставини, що мають значення для кримінального провадження, вирішення справи про адміністративне правопорушення, цивільної, господарської, адміністративної справи або виконання рішень суду, які встановлюються на підставі спеціальних знань судового експерта та визначаються питаннями, поставленими перед судовим експертом або в порядку експертної ініціативи;
10) приватний судовий експерт – судовий експерт, що не є працівником державної спеціалізованої експертної установи та самостійно на професійній основі здійснює судово-експертну діяльність;
11) спеціальні знання – професійні знання та вміння особи у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла, оцінки майна (майнових прав) та інших галузях, набуті ним у процесі навчання та практичної діяльності за тією чи іншою спеціальністю (фахом), крім знань у галузі права;
12) судова експертиза – процесуальна дія спрямована на отримання (збирання) доказів шляхом проведення дослідження судовим експертом на основі його спеціальних знань матеріальних (матеріалізованих) об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про фактичні дані та обставини справи, що перебуває у провадженні уповноваженого органу (особи);
13) судовий експерт – суб’єкт процесуальних правовідносин (фізична особа), що відповідає вимогам цього Закону та якому у порядку, встановленому законодавством України, доручено проведення судової експертизи;
14) судовий експерт державної установи – судовий експерт, що є працівником державної спеціалізованої експертної установи;
15) судово-експертна діяльність – особливий вид діяльності, пов’язаної з організацією та проведенням судових експертиз, експертних досліджень, спрямованих на забезпечення уповноважених осіб (органів), юридичних та фізичних осіб незалежними, кваліфікованими та об’єктивними висновками, орієнтованими на максимальне використання досягнень науки та техніки, створенням і удосконаленням науково-методичної бази у галузі криміналістики і судової експертизи, а також державним управлінням у цій сфері;
16) уповноважена особа (орган) – особа (орган), які в порядку, передбаченому законодавством України, уповноважені на призначення судової експертизи (залучення експерта), зокрема: у кримінальному провадженні – сторона обвинувачення, сторона захисту, потерпілий, слідчий суддя, суд; у цивільному, господарському, адміністративному судочинстві – суд; у справах про адміністративні правопорушення – суд, посадова особа (орган), що здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення; у виконавчому провадженні – державний виконавець.

2. Інші терміни, що вживаються в цьому Законі, визначаються спеціальними нормами у цьому Законі та інших законах України.

Стаття 2 Правова основа судово-експертної діяльності

1. Правовою основою судово-експертної діяльності є Конституція України, процесуальне законодавство України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цей Закон та інші нормативно-правові акти України, що регулюють судово-експертну діяльність.

Стаття 3 Зміст судово-експертної діяльності

1. Судово-експертна діяльність включає:
1) проведення судової експертизи;
2) проведення експертних досліджень з метою надання висновків поза межами судочинства;
3) наукові дослідження, пов’язані зі створенням методик проведення судових експертиз (планування, проведення наукових робіт, апробація і впровадження їх результатів в експертну практику);
4) науково-методичне та інформаційне забезпечення в галузі судової експертизи;
5) організаційно-управлінське забезпечення в галузі судової експертизи;
6) добір, професійну підготовку та підвищення кваліфікації судових експертів.

Стаття 4 Принципи судово-експертної діяльності

1. Судово-експертна діяльність ґрунтується на принципах:
1) законності;
2) дотримання прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи;
3) незалежності судового експерта;
4) допустимості використання методів, засобів і способів проведення експертних досліджень;
5) повноти, об’єктивності експертних досліджень;
6) максимального збереження об’єктів експертного дослідження;
7) дотримання професійної етики судового екс-
перта.

Стаття 5 Законність при здійсненні судово-експертної діяльності

1. Судово-експертна діяльність здійснюється на підставі неухильного дотримання вимог Конституції України, процесуального законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що становлять правову основу цієї діяльності. Інші закони та нормативно-правові акти, положення яких стосуються судово-експертної діяльності, повинні відповідати цьому Закону.
2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про судово-експертну діяльність, застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 6 Дотримання прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи при здійсненні судово-експертної діяльності

1. Судово-експертна діяльність здійснюється з дотриманням прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи відповідно до Конституції України, законів України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
2. При здійсненні судово-експертної діяльності дослідження, що потребують тимчасового обмеження прав і свобод особи, здійснюються лише на підставах та в порядку, встановлених законодавством України.
3. Особа, яка вважає, що дії (бездіяльність) суб’єкта судово-експертної діяльності призвели до незаконного обмеження прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи, має право оскаржити зазначені дії (бездіяльність) у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 7 Незалежність судового експерта

1. Судовий експерт є самостійним учасником процесу, втручання в проведення експертизи та будь-який вплив на нього забороняється.
2. Судовий експерт дає висновок, ґрунтуючись на результатах проведених ним досліджень. При цьому він самостійний у виборі методів, засобів і способів дослідження, допустимість яких визначається законом.
3. Перешкоджання законній діяльності судового експерта неприпустимі й тягнуть відповідальність, установлену законодавством України.
4. Незалежність судового експерта забезпечується:

• процесуальним порядком призначення судового експерта;
• забороною втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;
• існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, суду та виконавчого провадження;
• створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням.

Стаття 8 Допустимість використання методів, засобів і способів проведення експертних досліджень

Застосування методів, засобів і способів проведення експертних досліджень допускається, якщо вони:

• не суперечать вимогам нормативно-правових актів України;
• науково обґрунтовані;
• забезпечують ефективність проведення експертних досліджень;
• є безпечними у разі їх застосування.

Стаття 9 Повнота, об’єктивність експертних досліджень

1. При проведенні судової експертизи експертом вживаються вичерпні заходи для проведення всебічного, повного й об’єктивного експертного дослідження.
2. Висновок судового експерта має ґрунтуватися на положеннях (методиках), що дають можливість перевірити обґрунтованість і правильність зроблених ним висновків.
3. Об’єктивність висновку судового експерта забезпечується:

• кримінальною відповідальністю судового експерта за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків;
• дисциплінарною відповідальністю експерта за інші порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень;
• можливістю призначення повторної судової експертизи;
• присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Стаття 10 Максимальне збереження об’єктів дослідження

Під час проведення судових експертиз об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені чи витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження. Застосування методів, що пошкоджують, руйнують або змінюють властивості об’єкта дослідження може бути здійснено за умови отримання письмового дозволу на це уповноваженої особи (органа), що призначила експертизу (залучила експерта).

Стаття 11 Дотримання професійної етики судового експерта

1. Судові експерти у своїй діяльності повинні дотримуватися норм професійної етики судового експерта. Професійна етика судового експерта базується на поняттях професійного обов’язку щодо моральних норм поведінки при виконанні службових обов’язків і професійної честі, що відображає моральні норми, спрямовані на реалізацію загальноприйнятих засад судово-експертної діяльності.
2. Правила професійної етики судового експерта визначаються Кодексом етики судового експерта, що затверджується Координаційною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України.

Стаття 12 Державне регулювання судово-експертної діяльності

1. Державне регулювання судово-експертної діяльності полягає в забезпеченні нормативно-правових, організаційно-управлінських, науково-методичних і соціально-економічних засад у галузі судової експертизи з метою створення ефективних умов функціонування та комплексного розвитку експертного забезпечення правосуддя.
2. Кабінет Міністрів України в питаннях судово-експертної діяльності здійснює повноваження, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
3. Уповноваженим органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання судово-експертної діяльності в Україні є Міністерство юстиції України, яке:

• координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань судово-експертної діяльності;
• визначає пріоритетні напрямки проведення науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи (крім напрямків судово-медичної і судово-психіат­ричної експертизи);
• здійснює ведення державного Реєстру атестованих судових експертів;
• здійснює державну реєстрацію та ведення державного Реєстру методик проведення судових експертиз;
• у межах повноважень визначає перелік експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта та встановлює порядок присвоєння (позбавлення) кваліфікації судового експерта;
• забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії, що діє при Міністерстві юстиції України;
• встановлює вимоги щодо організації діяльності та матеріально-технічного оснащення приватних судових експертів і здійснює контроль за їх дотриманням;
• забезпечує організацію роботи Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України та в межах своїх повноважень здійснює контроль за проведенням наукових робіт;
• забезпечує підготовку та публікацію науково-методичних матеріалів і періодичних наукових фахових видань з теорії та практики судової експертизи та криміналістики.

4. Інші центральні органи виконавчої влади та СБУ, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи, здійснюють свої повноваження у сфері судово-експертної діяльності відповідно до законодавства України.

Стаття 13 Організаційно-управлінське та науково-методичне забезпечення судово-експертної діяльності

1. Організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної діяльності здійснюється державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи.
2. Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності державних спеціалізованих експертних установ покладається на державні органи, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи.
3. Порядок виконання державними спеціалізованими експертними установами наукових робіт, пов’язаних із розробленням, апробацією та впровадженням методик проведення судових експертиз, установлюється державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи, відповідно до вимог, установлених державними стандартами України.
4. Для розгляду найважливіших питань судово-експертної діяльності, при Міністерстві юстиції України діє Координаційна рада з проблем судової експертизи. Порядок роботи Координаційної ради визначається Положенням про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
5. У порядку, встановленому законодавством України, з метою вдосконалення наукової роботи, сприяння підвищенню результативності наукових розробок і ефективності судово-експертної діяльності державних спеціалізованих експертних установ при державних органах, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи, можуть утворюватися консультативні, дорадчі органи з проблем судової експертизи.
6. Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних і судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Методики, які пройшли атестацію, вносяться до державного Реєстру методик проведення судових експертиз.
7. Державний Реєстр методик проведення судових експертиз – це офіційна електронна база даних, що ведеться в установленому законодавством України порядку, з метою створення інформаційного фонду про наявність методик проведення судових експертиз, які атестовані та рекомендовані до впровадження в експертну практику.

Стаття 14 Інформаційне забезпечення судово-експертної діяльності

1. Організація інформаційного забезпечення судово-експертної діяльності та формування баз даних (криміналістичних і ДНК-обліків) здійснюється державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи.
2. Доступ до інформаційних баз даних та їх використання державними спеціалізованими експертними установами здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.
3. Держателі інформаційних баз даних зобов’язані безоплатно надавати інформацію з них державним спеціалізованим експертним установам в обсягах, необхідних для здійснення судово-експертної діяльності, у порядку, встановленому законодавством України.
4. Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов’язані надавати державним спеціалізованим експертним установам безоплатно інформацію, необхідну для проведення судових експертиз, а також, за згодою, натурні зразки, каталоги своєї продукції, технічну документацію тощо, потрібні для створення й удосконалення методичної та нормативно-технічної бази судової експертизи.
5. Державні спеціалізовані експертні установи мають право одержувати знаряддя кримінального правопорушення та інші речові докази в кримінальному провадженні, яке закінчилось, для використання в експертній або науковій діяльності.

Стаття 15 Об’єднання судових експертів

1. Судові експерти можуть об’єднуватися в громадські організації.
2. Громадські організації судових експертів утворюються в порядку, визначеному чинним законодавством з метою захисту соціальних і професійних прав судових експертів, здійснення методичної та видавничої роботи, представництва інтересів судових експертів у державних та інших органах, і досягнення інших статутних завдань і цілей.

Розділ 2

СУБ’ЄКТИ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 16 Суб’єкти судово-експертної діяльності

1. До суб’єктів судово-експертної діяльності належать судові експерти державних спеціалізованих експертних установ і приватні судові експерти, державні спеціалізовані експертні установи (їх керівники), державні органи, до сфери управління яких належать ці установи; створені при них консультативні, дорадчі та інші органи.
2. До державних спеціалізованих експертних установ належать:

• науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
• науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;
• експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

3. Виключно державними спеціалізованими експертними установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і експертиз під час проведення яких використовуються положення, методи та засоби криміналістики, судової медицини та психіатрії, а також пов’язані з дослідженням об’єктів, щодо яких державою встановлені обмеження їх обігу та використання.
4. За відсутності методик експертного дослідження та відомостей про судових експертів у державному Реєстрі атестованих судових експертів з вирішення питань, що потребують спеціальних знань, уповноваженим особою (органом) можуть залучатися інші фахівці (науковці) з відповідних галузей знань, на яких під час проведення судової експертизи поширюються права і обов’язки судового експерта.

Стаття 17 Судовий експерт

1. Судовим експертом може бути особа, яка має вищу освіту у відповідній галузі спеціальних знань, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста та кваліфікацію судового експерта з певної експертної спеціальності.
2. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути особи, які відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи, пройшли відповідну підготовку (стажування) в державній спеціалізованій експертній установі, атестацію та отримали свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта в порядку, передбаченому цим Законом.
Порядок призначення на посаду працівника експертної установи та отримання кваліфікації судово-медичного та судово-психіатричного експерта визначається Міністерством охорони здоров’я України.
3. Приватними судовими експертами можуть бути особи, що мають стаж роботи за фахом не менше одного року, пройшли стажування в державній спеціалізованій експертній установі Міністерства юстиції України, атестацію з певного виду експертної спеціальності в Центральній експертній кваліфікаційний комісії при Міністерстві юстиції України та отримали свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта у порядку, передбаченому цим Законом.
4. Для забезпечення належного рівня професійних знань приватний судовий експерт один раз на три роки повинен пройти стажування у відповідній державній спеціалізованій експертній установі та атестацію в Центральній експертній кваліфікаційний комісії при Міністерстві юстиції України з метою підтвердження кваліфікації судового експерта.
5. Підготовка (стажування) осіб, що мають намір отримати свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта здійснюється до першого проходження атестації протягом шести місяців, у разі кожної наступної атестації протягом одного місяця.
6. Судовий експерт державної установи не має права виконувати функції експерта, якщо це не є його службовим завданням.
7. На судових експертів поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Стаття 18 Особа, що не може бути судовим експертом

1. Не може залучатися до виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку обмежено дієздатною або недієздатною, а також та, яка має не зняту чи не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.
2. Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються про­цесуаль­ним законодавством України...

За матеріалами сайту "Незалежний АУДИТОР"