Виходячи з національних інтересів, необхідності неухильного ствердження законності та верховенства права, спираючись на Конституцію України, ґрунтуючись на міжнародному досвіді, формулюється наступна концепція розвитку судової експертизи в Україні:

А. Щодо джерел права, в яких повинні міститись нормативні вимоги щодо здійснення судової експертизи в державі.

Світова правотворчість не ускладнює себе розробкою спеціальних законів щодо правових підстав використання спеціальних знань експерта. Там існує думка, що для досягнення мети судочинства достатньо просто виконувати приписи процесуальних законів. У вітчизняному судочинстві питання залучення експерта і проведення експертизи регламентуються процесуальними кодексами України та окремо розробленим спеціальним Законом України «Про судову експертизу». Останній з огляду на реалії сьогодення, в першу чергу, підписання нашою державою Угоди про асоціативне членство з ЄС, повинен підлягати вдосконаленню. З метою уніфікації законодавства відповідні зміни треба буде вносити і у всі процесуальні кодекси. Розробка будь-яких інших спеціальних законів замість нього недоцільна.

Б. Щодо переліку основних проблем судової експертизи, розв’язання яких необхідно здійснити в процесі вдосконалення законодавства в галузі судової експертизи.

1. Уніфікувати процесуальне законодавство України з питань призначення та проведення судової експертизи, починаючи з понять «експерт» та «експертиза», так як в  спеціальному законі ця процесуальна фігура називається по-іншому – «судовий експерт», а його дослідницька діяльність - «судова експертиза».  
2. Визначити коло суб’єктів, яким можуть бути доручено проведення експертиз в судочинстві, це:
   • державні судові експерти, які працюють в державних спеціалізованих судово-експертних установах на постійній основі;
   • недержавні (приватні) судові експерти, які працюють в організаціях,  підприємствах тощо (будь-якої форми власності) на постійній основі або за угодою, а також  експерти, які самостійно здійснюють експертну діяльність;
   • експерти-фізичні особи, які є фахівцями в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, що епізодично можуть бути залучені для виконання функції судового експерта в судочинстві.
3. Усунути монополію державних судових експертів на проведення судових експертиз - зняти обмеження в проведенні певних видів судових експертиз для недержавних судових експертів, зокрема, криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз, визнаючи рівність всіх суб’єктів судової експертизи при здійсненні судово-експертної діяльності.
4. Закласти єдині основи професійної освіти в галузі судової експертизи для державних та недержавних експертів на підставі навчання у ВНЗ. На перехідний період (який визначити доцільно не більше 5 років) дозволити отримувати навчання за експертними спеціальностями на підставі, як і раніше, «відповідної вищої освіти» шляхом стажування в державних судово-експертних установах. В подальшому здійснити перехід від освітньої ознаки  кандидата в судові експерти на постійній основі на підставі «відповідної вищої освіти» до наявності в нього професійної освіти магістерського рівня, як це передбачено згідно впровадженого в державі Болонського процесу.
5. В забезпечення принципу дерегуляції, а також з метою усунення бюрократичного впливу  декларувати систему атестації судових експертів (створення ЕКК) в тих місцях, де здійснюється професійна освіта судових експертів. Таким чином припинити діяльність  ЦЕКК.  Відмовитись від проведення переатестації кожні 5 років для державних і 3 роки для недержавних експертів, надавати допуски за експертними спеціальностями із видачею кваліфікаційних свідоцтв безстроково.
6. До складу ЕКК, які атестують недержавних (приватних) експертів, обов’язково повинні включатись представники недержавної (приватної) експертизи, які мають не менш ніж 5 років стажу експертної роботи. Порядок делегування таких фахівців до ЕКК повинен проходити за рішеннями професійних громадських об’єднань (спілок, асаціацій тощо).
7. Приведення до присяги судового експерта, при позитивному результаті атестації, повинно здійснюватись тією експертно-кваліфікаційною комісією (ЕКК), яка проводила атестацію, із відповідним документальним закріпленням. Заборонити діючу практику щодо передачі цієї функції керівнику будь-якої (державної або недержавної) судово-експертної установи.
8. Дисциплінарне провадження стосовно експертів повинно бути зосереджено в тій ЕКК, яка проводила атестацію.
9. Передбачити для постійнодіючих судових експертів проходження кожні 5 років курсів підвищення кваліфікації при ВНЗ із професійною освітою в галузі певного виду судової експертизи чи в науково-методичних центрах підготовки судових експертів. Результати періодичної атестації враховувати при визначенні кваліфікації судового експерта.
10. Сформулювати поняття  судово-експертної діяльності як процесуальної діяльності судового експерта. Не включати до неї іншої непроцесуальної  діяльності, а саме, виконання досліджень за межами процесу, теоретичні та методичні розробки, надання консультацій, проведення профілактичної роботи, ведення інформаційних баз тощо.
11. Працівникам державних експертних установ та недержавних організацій будь-якої форми власності дозволити виконання функції експерта в судочинстві у позаурочний час із оплатою праці на договірних засадах.
12. Обмежити коло функцій керівника судово-експертної установи виключно «організуючими заходами» - вибором конкретного експерта (якщо інше не вказано в постанові (ухвалі) слідства чи суду, заяви сторони у справі), заміни експерта у випадку форс-мажорних обставин та координації діяльності із іншими судово-експертними установами чи експертами у випадку призначення комісійних та комплексних експертиз. Виключити контрольно-оціночну функцію керівника експертної установи щодо дотримання експертом методики при проведенні дослідження, як рецидив порушення принципу невтручання в діяльність експерта. Вводити фігуру керівника судово-експертної установи до кола суб’єктів процесуальної діяльності недоцільно, оскільки це буде лише ускладненням процесуального законодавства (такі фігури там вже є, наприклад, керівник органу досудового розслідування (ст.39 КПКУ)). Тому повноваження керівника судово-експертної установи доцільно закріпити в підзаконному акті (Інструкції або Положенні).
13. Передбачити можливість залучення іноземних фахівців для виконання судових експертиз як самостійно, так і в комісії із державними та недержавними (приватними) експертами. Проведення експертиз у цих випадках проводиться відповідно до норм  національного процесуального законодавства. Учасники будь-якого провадження мають рівні права щодо залучення іноземних фахівців для проведення судових експертиз.
14. Передбачити, що проведення повторних експертиз має виконуватись іншими судовими експертами в інших судово-експертних установах.
15. Реєстри судових експертів та атестованих методик, які веде Мінюст, повинні мати рекомендаційний характер.   
16. Експерт має право на підставі загальної методики дослідження з метою вирішення поставленого замовником питання розробити авторську окрему методику. У випадку розробки такої нової окремої методики чи обрання експертом методики, яка не входить до Реєстру атестованих методик, повинно бути ним обгрунтовано у висновку.
17. Передбачити присутність представників недержавної (приватної) експертизи в складі Координаційної ради з питань судової експертизи та Науково-консультаційних та методичних радах  з проблем судової експертизи (НКМР при Мінюсті).    
18. Суб’єкти судово-експертної діяльності повинні мати рівні права в створенні науково-методичного забезпечення судової експертизи. Залучення їх до Державних програм повинно проходити на конкурсних засадах.
19. Передбачити поняття «державного замовлення» на судову експертизу в державних судово-експертних установах. Це має  бути експертизи в кримінальних та адміністративних справах, які виріщують преюдиційні питання. Вони повинні виконуватись першочергово у стислий термін за кошт держави. Експертизи на договірних засадах в державних судово-експертних установах повинні прийматись тільки після виконання експертиз за «державним замовленням».
20. Пільговість соціального захисту повинна передбачатись і для діючих на постійній основі недержавних (приватних) судових експертів.
21. Створити типові форми експертних документів, елементи їх достовірності тощо на кшалт аудиту (своєрідний національний стандарт судової експертизи, який буде єдиним для всіх експертів України).
22. Сприяти створенню професійних громадських об’єднань в галузі певних видів судової експертизи (асоціацій, спілок тощо).

Рекомендовані зміни  до Закону України «Про судову експертизу»

(імплементація концепції судової експертизи в нормах діючого законодавства)

До ст.7 Суб’єкти судово-експертної діяльності

1. Визначити коло суб’єктів, яким може бути доручено проведення експертиз в судочинстві, це:
   • державні судові експерти, які працюють в державних спеціалізованих судово-експертних установах на постійній основі;
   • недержавні (приватні) судові експерти, які працюють в організаціях,  підприємствах тощо (будь-якої форми власності) на постійній основі або за угодою, а також  експерти, які самостійно здійснюють експертну діяльність;
   • експерти - фізичні особи, які є фахівцями в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, що епізодично можуть бути залучені для виконання функції судового експерта в судочинстві.
2. Задекларувати рівні права в здійсненні ними судово-експертної діяльності.
3. В продовження констатації дійсного рівноправ’я всіх суб’єктів судово-експертної діяльності зняти обмеження на проведення певних видів судових експертиз для недержавних судових експертів. Зокрема, зняти обмеження на проведення криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз.
4. Працівникам державних спеціалізованих судово-експертних установ та недержавних організацій будь-якої форми власності дозволити виконання функції експерта в судочинстві у позаурочний час із оплатою праці на договірних засадах.

До ст.8 Науково-методичне та організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної діяльності

1. Всі суб’єкти судово-експертної діяльності рівноправні в здійсненні науково-методичних досліджень в галузі судової експертизи, метою яких є вдосконалення методичного її забезпечення. Залучення виконавців державних програм в галузі судової експертизи проходить на конкурсних засадах.
2. Реєстр атестованих методик, який веде Мінюст України має рекомендаційний характер.
3. В процесі виконання експертного завдання експерт має право на підставі загальної методики дослідження розробити авторську окрему методику. У цьому випадку, а також у випадку обрання експертом методики, яка не входить до Реєстру атестованих методик,  повинно бути ним обгрунтовано у висновку.
4. До персонального складу Координаційної Ради з проблем судової експертизи, а також до Науково-консультаційних та методичних Рад (НКМР при Мінюсті) з загально-теоретичних питань та окремих напрямків судової експертизи  повинні включатись представники недержавної (приватної) судової експертизи, які делегуються за рішенням професійних громадських об’єднань (спілок, асоціацій тощо).

До ст.9 Державний Реєстр атестованих судових експертів

1. Державний Реєстр атестованих судових експертів має рекомендаційний характер.
2. Для процедури вибору судового експерта повинна бути відновлена формула – експертом може будь-яка особа, яка має спеціальні знання в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, в компетенції якої впевнилась особа, яка призначила експертизу, чи сторона по справі, яка залучила експерта на договірних засадах.

До ст.10 Особи, які можуть бути судовими експертами

1. Кандидати в судові експерти повинні мати вищу професійну освіту в певній галузі судової експертизи та освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».
2. На перехідний період (до 5 років) дозволити кандидатам у судові експерти мати відповідну вищу освіту із проходженням підготовки за місцем здійснення судово-експертної діяльності або в інших науково-методичних центрах, які проводять підготовку судових експертів.

До ст.15 Фінансування судово-експертної діяльності

1. Передбачити поняття «державного замовлення» на судову експертизу в державних судово-експертних установах. Це має  бути експертизи в кримінальних та адміністративних справах, які повинні вирішуватись першочергово у стислий термін за кошт держави. Експертизи на договірних засадах в державних судово-експертних установах повинні прийматись тільки після виконання експертиз за «державним замовленням».

До ст.16 Атестація судового експерта

1. Атестація здійснюється тільки по відношенню до державних та недержавних (приватних) судових експертів, які самостійно, на постійній основі, здійснюють судово-експертну діяльність.
2. Метою атестації судових експертів є перевірка рівня їх спеціальних знань і здатності до самостійного здійснення судово-експертної діяльності за певним видом судової експертизи.

До ст.17 Експертно-кваліфікаційні комісії

1. Атестація судових експертів проводиться в тих місцях, де здійснюється їх професійна освіта.
2. ЕКК проводить атестацію державних та недержавних (приватних) судових експертів та присвоює їм кваліфікаційні класи судового експерта, за рішенням дисциплінарних комісій накладає дисциплінарні стягнення.
3. До складу ЕКК,  які атестують недержавних (приватних) експертів, обов’язково повинні включатись представники недержавної (приватної) експертизи, які мають не менш ніж 5 років стажу експертної роботи за певною експертною спеціальністю. Порядок делегування таких фахівців до ЕКК повинен проходити за рішеннями професійних громадських об’єднань (асоціацій, спілок тощо).
4. Виключити регламентацію функціонування ЦЕКК.
5. Приведення до присяги судового експерта, при позитивному результаті атестації, повинно здійснюватись тією експертно-кваліфікаційною комісією (ЕКК), яка проводила атестацію, із відповідним документальним закріпленням.
6. Дисциплінарне провадження стосовно постійнодіючих державних та недержавних (приватних) експертів здійснюється дисциплінарними комісіями при тих ЕКК, які атестували судового експерта.

До ст.21 Кадрове забезпечення

1. Відмовитись від проведення переатестації кожні 5 років для державних і 3 роки для недержавних (приватних) експертів.
2. Надавати допуски за експертними спеціальностями із видачею кваліфікаційних свідоцтв безстроково.
3. Для постійнодіючих державних та недержавних (приватних) судових експертів, на базі ВНЗ та науково-методичних центрів, на протязі кожних 5 років передбачити проходження курсів підвищення  кваліфікації за певними експертними спеціальностями із видачею документів встановленого зразка.
4. Результати проходження періодичних курсів підвищення кваліфікації враховувати при рішенні питання про підвищення класності судового експерта.

До ст.23 Залучення фахівців з інших держав для спільного проведення судових експертиз

1. Іноземні фахівці для виконання судових експертиз можуть залучатися як самостійно, так і в складі комісій із державними, недержавними(приватними) судовими експертами, експертами-фізичними особами.
2. Проведення експертиз у цих випадках проводиться у відповідності до  норм національного процесуального законодавства.
3. Учасники будь-якого провадження мають рівні права щодо залучення іноземних фахівців для проведення судових експертиз.