На сьогодні в Україні дуже актуальними є експертизи щодо визначення ринкової вартості при здійсненні замовниками (генеральними замовниками) процедур закупівель товарів та послуг відповідно до законодавства у сфері державних закупівель.
Для раціонального використання коштів процедура визначення ринкової вартості повинна бути доступною, зрозумілою й простою у використанні для об’єктів сфери державних закупівель

Віктор АРХІПОВ, кандидат технічних наук, професор, судовий експерт-товарознавець

Принципи формува­ння ринкової ціни контракту в першу чергу повинні визначатися типом договору (на виконання послуг, поставку товару).

Державним підприємством «Зовнішторгвидав України» Міні­стерства економічного розвитку і торгівлі України були розроблені та впроваджені «Методичні рекомендації щодо визначення цін при здійсненні закупівель товарів та послуг за державні кошти» (далі – Методичні рекомендації), які є надійним інструментом для розрахунку найбільш вірогідних ринкових цін на товари та послуги. Для практичної реалізації Методичних рекомендацій потрібна добре розвинена загальнодоступна інфраструктура фактичних, довідкових і статистичних цінових даних, що використовуватимуться для розрахунків. Ці рекомендації розроблені з використанням наукових публікацій, періодичних видань, аналітично-довідкових матеріалів, а також узагальнення практичного досвіду проведення оціночних і судово-товарознавчих експертиз.

У Методичних рекомендаціях описані випадки, коли та який метод потрібно застосовувати, а також механізми й порядок розрахунку найбільш вірогідних ринкових цін на постачання товарів, надання послуг для замовників у розумінні законодавства у сфері державних закупівель.

Вірогідна ринкова вартість товарів і послуг, що склалася на дату оцінки, у Методичних рекомендаціях вживається у значенні найбільш вірогідної ринкової ціни на постачання товарів, надання послуг, а терміни «договір» і «контракт» – в однаковому значенні.

Найбільш вірогідні ринкові ціни на постачання товарів, надання послуг, визначені у порядку, встановленому Методичними рекомендаціями, можуть бути використані, зокрема, при визначенні очікуваної вартості закупівлі, при визначенні, чи є запропонована учасником під час процедури закупівлі ціна ринковою, чи є ринковою ціна, визначена в договорі, укладеному за результатами процедури закупівлі.

Розрахунок орієнтовної ціни продукції може здійснюватися замовником у процесі визначення потреби в товарах, послугах при складанні прогнозу обсягів закупівель на наступний рік або на перспективу в цілях підготовки, наприклад, відповідного бюджетного запиту, річного плану закупівель. Детальніший розрахунок має проводитися при підготовці технічних вимог, специфікацій і технічних завдань на поставку товарів, надання послуг, що є предметом закупівлі, при підготовці відповідної документації залежно від виду процедури закупівлі.

У Методичних рекомендаціях вказано, що закупівлі здійснюють за рахунок як державних коштів, визначених п. 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», так і власних коштів юридичних осіб, які провадять діяльність у сферах, визначених Законом України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності».

Розрахунок найбільш вірогідних цін для укладання договорів проводиться на основі цінової інформації. Як джерела цінової інформації можуть використовуватися:

• ціни укладених угод (договорів, контрактів, угод, рахунків-фактур тощо) як вже виконаних, так і діючих, які беруться з текстів контрактів (договорів), реєстрів контрактів або з інших джерел, що викликають довіру;
• прейскурантні, або каталожні ціни – ціни виробників, постачальників, підрядників, виконавців, публікуються ними в друкованому вигляді чи в Інтернет-мережі у власних або збірних прейскурантах, каталогах, бюлетенях;
• оферентні ціни – ціни учасників торгів, які не виграли (конкурсів або аукціонів), або запитів котирувань, що містяться в протоколах проведення торгів або запитів котирувань;
• довідкові ціни на товари, послуги, що публікуються в наступних виданнях: українських і зарубіжних інформаційно-довідкових виданнях (бюлетенях) про ціни на товари, послуги, які випускаються в друкованій та електронній формі або розміщуються в мережі Інтернет; спеціалізованих журналах, статистичних та аналітичних оглядах, інших друкованих та Інтернет-виданнях;
• базисні ціни – дані, що містяться в галузевих нормативних довідниках;
• затверджені тарифи, ціни або граничні ціни – ціни на продукцію, до якої проводиться державне регулювання цін і тарифів (постанови, накази, інші нормативні правові акти органів державної влади, уповноважених на здійснення державного регулювання цін у відповідній сфері);
• статистичні зовнішньоторговельні ціни.

Точність одержуваних розрахун­ків найбільш вірогідних ринкових цін залежить від достовірності використовуваних кон’юнктурних даних. За пріоритетністю для використання в розрахунках рекомендується наступна послідовність джерел інформації:

• контрактні, біржові;
• прейскурантні, котирувальні й оферентні;
• довідкові та базисні;
• зовнішньоторговельні та інші ціни спотових угод.

Ринковий рівень цін формують ціни фактичних угод (договорів, контрактів). При цьому ціни угод на одні й ті самі товари можуть відрізнятися залежно від умов здійснення угод:

• які встановлені в експортних та імпортних операціях;
• за умов оплати готівкою або в безготівковій формі;
• які формуються в рамках звичайних комерційних угод;
• які одержуються за результатами розміщення замовлень на закупівлю;
• які одержуються за результатами аукціонів.

Нижче перераховані особливості цін різних видів, що можуть використовуватися як вихідні дані для розрахунків.

Контрактна ціна – це конкретна ціна фактичної угоди, що була зафіксована в контракті (договорі, угоді тощо) і свідчить про взаємну згоду продавця й покупця за всіма умовами контракту. Контрактна ціна дійсна на весь період дії контракту, якщо її не піддали перегляду під час виконання контрак­ту. Усереднена за декількома операціями контрактна ціна є найточнішим визначенням рівня ринкових цін.

Контрактні ціни як ціни конкретних угод можуть мати в собі додаткові націнки, поправки, знижки, транспортні складові та інші корегування.

Біржова ціна – це також ціна фактичної угоди, укладеної за результатами торгів на товарних біржах. До біржових товарів здебільшого відносяться сировина та напівфабрикати. Ціни на біржові товари оперативно відображають зміни, що відбуваються на ринку даного товару. Такі ціни реєструються й публікуються в спеціальних бюлетенях. Біржові котирування, хоч і є цінами реальних угод, досить гостро реагуючи на різні зовнішні подразники, часто не відображають дійсне становище на ринку, оскільки на біржах проводяться операції, що мають відверто спекулятивний характер. Для використання біржових цін у розрахунках слід зважати на рівень цінових трендів біржі.

Оферентні, або прейскурантні ціни відображають рівень цін продавця, за якими він бажає продати (але це не означає, що покупець готовий за цими цінами купити). Ціни котирування є бажаними цінами продавця й можуть характеризувати ціну покупки одиничного екземпляра на умовах продавця, в які закладені можливі знижки на уторговані й оптові поставки. Тому порівняно з контрактними і довідковими вони відображають верхню планку цін на продукцію. Для використання в розрахунках такі ціни повин­ні бути відповідним чином скориговані.

Довідкові, або базисні ціни – ціни, що формуються спеціалізованими організаціями (приватними комерційними та некомерційними компаніями, державними й комунальними установами) на основі аналізу кон’юнктури ринку шляхом системного збору та оброблення цінової інформації. Зазвичай вони публікуються в довідкових виданнях або в мережі Інтернет і періодично оновлюються. Деякі довідники не оновлюють ціни, а публікують індекси на певну дату за раніше опублікованими цінами, що вказує на тенденції змінення ціни. Товари, які потрапляють у цінові довідники, здебільшого є небіржовими. Як правило, довідкові ціни трохи відстають від ринку, що пов’язано з витратами часу на обробку цінової інформації та подальшу публікацію. Однак довідкові ціни точно відображають динаміку цін на цьому ринку й тенденції.

Водночас вони найзручніші у використанні при розрахунках, оскільки зазвичай довідкові ціни вже є систематизованими, усередненими й очищеними від додаткових факторів, що впливають на рівень ціни, тобто з ними проведена та робота, яку треба зробити, використовуючи інші джерела даних.

Статистичні зовнішньоторговельні ціни публікуються в різних національних і міжнародних статистичних довідниках. Зазначені в них ціни, отримані за зведеними даними з митних декларацій, визначаються шляхом розподілу обсягу експорту чи імпорту в грошовому вираженні на обсяг закупленої чи поставленої продукції в натуральному вираженні. Ці дані не показують ціну конкретного товару. З погляду практичного застосування вони цікаві для розуміння загальної динаміки зовнішньої торгівлі тієї або іншої країни, а також для статистичних розрахунків. Статистичні зовнішньоторговельні ціни використовуються як приблизний орієнтир цін на цікаву для замовника продукцію.

Джерела даних про ціни слід використовувати при розрахунку найбільш вірогідних ринкових цін на постачання товарів, надання послуг відповідно до положень Методичних рекомендацій шляхом введення залежно від конкретного випадку наступних видів поправок (знижок і надбавок) на:

• умови поставки;
• умови платежу;
• забезпечення виконання кон­тракту (договору, угоди);
• обсяг поставки;
• супутні послуги;
• податки і мита;
• строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг (на інфляцію);
• знижки;
• регіональні коефіцієнти (індекси);
• коефіцієнти гальмування ціни;
• інші поправки на умови контракту.

Визначення найбільш вірогідних ринкових цін на постачання товарів, надання послуг рекомендується проводити з використанням одного або декількох методів:

• ринкового;
• за аналогами;
• витратного (кош­торисного);
• за питомими показниками (параметри­чний метод).

Досить часто на практиці застосовуються похідні або змішані методи на основі зазначених.

Ринковий метод визначення найбільш вірогідних ринкових цін на постачання товарів, надання послуг передбачає аналіз кон’юнктури ринку на наявність пропозицій, попиту або угод по конкретній продукції з певними параметрами, яку планує закупити замовник (наприклад, холодильник торгової марки «NORD» у певній комплектації). З метою розрахунку збирається й узагальнюється інформація про ціни на конкретну модель. На основі знайдених даних шляхом обчислення середньозваженої величини і застосування різних коригувань на умови конкретних угод обчислюється орієнтовний рівень чистої ціни на продукцію, яка потім наводиться до умов передбачуваного до укладення контракту державним або комунальним підприємством, установою. Цей спосіб може ефективно застосовуватися для розрахунку ціни продукції, що широко представлена на ринку й розроблена за встановленими стандартами.

Одним з різновидів ринкового є метод визначення ринкових цін на постачання товарів, надання послуг за аналогами. Цей спосіб використовують, якщо передбачуваний для закупівлі предмет контракту не представлений на ринку або неможливо знайти кон’юнктурні дані про його ринкові ціни, але є схожа продукція, що має незначні відмінності у функціональних і якісних характеристиках (наприклад, пральна машина «BEKO» з певними функціями прання і віджимання тощо). В цьому випадку так само, як і при ринковому способі визначення ціни, здійснити дослідження й аналіз ринку на наявність цін пропозицій, попиту або фактичних угод на аналогічну або схожу продукцію, які потім шляхом застосування поправок на відмінність у характеристиках і додаткових властивостях приводяться до вимог товару, що закуповуються.

Витратний метод визначення найбільш вірогідних ринкових цін на постачання товарів, надання послуг застосовується переважно в будівництві, а також при розрахунках цін на складне комплектне устаткування або на комплексні послуги. В загальному розумінні ціна предмета закупівлі складається шляхом набору й додавання (калькуляції) цін його складових (робіт, товарів, обладнання, вартості машин і механізмів) з урахуванням їх обсягів. Для товару підсумовуються витрати матеріалів і запчастин, а також трудовитрати на його виробництво (збір). Для оцінки послуг складаються списки вузькоспеціалізованих завдань, визначається нормативний або оціночний час на їх виконання, що множиться на середню ціну робочої сили. Отримані трудовитрати складаються із супутніми оціночними витратами товарів, витратних матеріалів, машин і механізмів, що були використані під час виконання послуг.

Такий спосіб найбільш трудомісткий, але найточніший. Інші способи розрахунку ціни так чи інакше спираються на три вищенаведені.

Для експрес-розрахунку орієнтовної ціни технологічного обладнання, установок або промислових об’єктів, що зводяться як комплектні підприємства, застосовується метод визначення ціни за питомими показниками, або параметричний метод. Він ґрунтується на залежності вартості обладнання від його потужності, продуктивності, розмірів або іншого визначального технічного параметра.

При оцінці простих товарів можна розраховувати ціну товару шляхом застосування прямо пропорційної залежності. Якщо ж оцінюється складна або металоємна продукція, то ціна, як правило, зростає повільніше, ніж визначальний параметр товару. Для розрахунку застосовується так званий коефіцієнт гальмування ціни, що завжди менше одиниці. Значення коефіцієнта визначається емпіричним шляхом і звичайно воно дорівнює 0,4-0,8. У фахових виданнях або на спеціалізованих сайтах у мережі Інтернет можна знайти значення коефіцієнтів для різного виду промислового устаткування й технологічних установок.

Цей спосіб дає можливість досить швидко й просто розрахувати приблизну ціну об’єкта, який цікавить замовника, якщо відома вартість і параметри однотипного об’єкта-аналога. Недоліком цього методу є порівняно низька точність. Рекомендується використовувати його лише в тому випадку, якщо співвідношення не перевищує 1,5-2.

Крім того, при такому розрахунку передбачається, що інші умови угоди однакові, отже, після застосування формули отриману ціну слід скорегувати на відповідні поправки, які описані вище. Такий спосіб роз­рахунку ціни може бути використаний, наприклад, при оцінці потреб у бюджетних коштах на середньостроковий період для закупівлі техніки й промислових установок за наявності аналогів з відмінними основними параметрами. Цей спосіб також дасть змогу орієнтовно перевірити обґрунтованість запитуваних обсягів фінансування.

У кожному із зазначених способів розрахунку ціни є недоліки й погрішності, тому для точнішого визначення найбільш вірогідних ринкових цін на постачання товарів, надання послуг рекомендується перевіряти результати, отримані одним способом, розрахунком іншим способом. Якщо результати роз­рахунків різними методами розрізняються в межах 3-5%, то можна стверджувати, що оцінка правильна.

Як бачимо, Методичні рекомендації дають можливість розраховувати та визначати ціни на товари та послуги для здійснення процедур закупівель за державні кошти. Вони можуть застосовуватися у процесі визначення потреби в товарах, послугах при складанні прогнозу обсягів закупівель на наступний рік або на перспективу в цілях підготовки відповідної бюджетної заявки на фінансування.

За матеріалами сайту "Незалежний АУДИТОР"