17 вересня 2026 року Верховний Суд відмовив Мінюсту у відкритті касаційного провадження у справі судового експерта Volodymyr Ivankov.
Справа почалася з рішення ЦЕКК від 22 жовтня 2021 року. Тривала 4 роки 10 місяців 26 днів.
Попередньо апеляційний суд залишив без змін рішення першої інстанції та встановив наступне:
Перше - правова основа дисциплінарної відповідальності.
На момент виникнення спору ЗУ «Про судову експертизу» не визначав, які саме діяння є дисциплінарними правопорушеннями експерта. Стягнення застосували на підставі Положення, затвердженого наказом Мін’юсту.
Суд наголосив, що підзаконний акт не може замінювати Закон, якщо йдеться про підстави юридичної відповідальності.
Друге - межі компетенції експерта.
Експерта звинуватили у виході за межі спеціальних знань та «правовій оцінці».
Водночас методичні рекомендації передбачали дослідження обґрунтованості господарських операцій та їх відповідності вимогам законодавства.
Тобто визначення відповідності нормативним вимогам не тотожне тлумаченню норм права.
Третє - конкретність дисциплінарного обвинувачення.
Суд встановив, що з рішення дисциплінарної палати не було зрозуміло, яку саме вимогу Інструкції і яким чином було порушено.
Це питання правової визначеності.
І тут актуалізовується настпуна проблема - якщо майже п’ять років потрібно суду, щоб розібратися, яка саме норма встановлювала відповідальність і яке саме порушення було поставлено експерту у вину, то проблема виходить далеко за межі однієї справи.
Для наступних спорів щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів ці висновки можуть бути корисними.
Разом з тим, реформа судової експертизи нарешті має чітко визначити підстави, процедуру та гарантії відповідальності експерта; має бути встанволена межа між професійним контролем і втручанням у професійну діяльність судового експерта.