І це піднімає принципове питання для реформи судової експертизи: де закінчується повноваження Мін’юсту встановлювати правила професійної діяльності і починається відповідальність, яку може встановлювати лише Закон?

12 серпня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції у справі судового експерта Volodymyr Ivankov проти Міністерства юстиції України та ЦЕКК.

Суд погодився, що на момент виникнення спору ЗУ «Про судову експертизу» не визначав, які саме діяння є дисциплінарними правопорушеннями експерта. Водночас стягнення було застосовано на підставі Положення, затвердженого наказом Мін’юсту.

Це принципово: підзаконний акт не може замінювати Закон, якщо йдеться про підстави юридичної відповідальності.

Не менш важливим є інший аспект справи. Експерта звинуватили у виході за межі спеціальних знань та «правовій оцінці» законодавства. Однак суд звернув увагу, що методичні рекомендації для економічної експертизи передбачали дослідження документальної обґрунтованості господарських операцій та їх відповідності законодавству в межах завдань експертизи.

Суд встановив, що претензії до експерта не були достатньо конкретизовані: з рішення дисциплінарної палати не було зрозуміло, яку саме вимогу Інструкції і яким чином було порушено.

Для реформи судової експертизи це означає необхідність чітко визначити не лише правила професійної діяльності, а й законні підстави, процедури та гарантії (не)притягнення експерта до відповідальності.