Людмила Онищенко, судовий експерт

У попередніх статтях «Про розмір звичайної ціни винагороди власнику майнових прав на промисловий зразок, наявний у митному реєстрі», «Роялті та інші ліцензійні платежі, що є складовою митної вартості товару, який імпортується в Україну» для вирішення експертної задачі на першому етапі економічного дослідження, яке проводить судовий експерт, йшлося про наявність в наданих матеріалах Патентного формуляра та Звіту про патентні дослідження, що мають бути надані правовласником майнових прав інтелектуальної власності та складені згідно з нормами Інструкції з експертизи об’єктів техніки на патентну чистоту.

Нормами п. 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі – Інструкція про призначення та проведення судових експертиз) встановлено, що під час здійснення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання, експертами застосовуються нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Отже, правомірність вимог судового експерта щодо наявності у наданих на дослідження матеріалах Патентного формуляра та Звіту про патентні дослідження пов’язана з метою виконання певного експертного завдання та випливає з наступних норм.

Виходячи зі ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» №143-V від 14.09.2006 р., під патентною чистотою необхідно розуміти властивість технологій та/або їх складових бути вільно використаними в певній державі без загрози порушення чинних на її території охоронних документів (патентів) на об’єкти права інтелектуальної власності, які належать третім особам, визначену згідно з чинними охоронними документами (патентами) на ці об’єкти та нормативно-правовими актами держави (держав), де планується використання зазначених технологій та їх складових, а також відповідно до конкретного періоду часу, обумовленого строком дії охоронних документів (патентів) на складові технологій на території такої держави (держав).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Щодо порядку тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» №1545 від 12.09.1991 р., обов’язковими є норми Постановления Государственного комитета Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий от 02.03.1978 г. №1(8) («Методические указания о проведении патентных исследований при создании и освоении в производстве машин, приборов, оборудования, материалов и технологических процессов»), а саме:

«Постановление обязывает министерства, ведомства, предприятия, организации и учреждения систематически рассматривать вопросы использования изобрете-ний и научных открытий на всех этапах разработки и освоения производства новых видов изделий и материалов, разработки и освоения технологических процессов…
1.2. Патентные исследования являются неотъемлемой частью работ, проводимых при… продаже и приобретении лицензий.
1.3. Патентные исследования проводятся… в любой области народного хозяйства…
1.5. Патентные исследования проводятся… при непосредственном участии патентного подразделения.»

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Щодо порядку тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» №1545 від 12.09.1991 р., обов’язковими є норми Постановления Государственного комитета Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий №1(8) от 02.03.1978 г., яким було прийнято «Методические указания о проведении патентных исследований при создании и освоении в производстве машин, приборов, оборудования, материалов и технологических процессов» та норми Постановления Государственного комитета Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий №3(16) от 25.07.1985 г., яким було прийнято «Типовое положение о подразделении патентно-лицензионной, изобретательской и рационализаторской работы предприятия, организации и учреждения».

До прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №995 від 01.07.2007 р. «Деякі питання реалізації Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» для будь-якого центрального органу виконавчої влади були обов’язковими норми Постановления Государственного комитета Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий №3(16) от 25.07.1985 г., а саме норми щодо дотримання вимог «Типового положения о подразделении патентно-лицензионной, изобретательской и рационализаторской работы министерства и ведомства».

Згідно з нормами Постанови Кабінету Міністрів України №995 від 01.07.2007 р. «Деякі питання реалізації Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», затверджено «Типове положення про структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук» (далі – Типове положення).

Відповідно до норм п. 3 Типового положення, основними завданнями структурного підрозділу з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності центрального органу виконавчої влади має бути забезпечення виконання функцій, пов’язаних із розробленням технологій та їх складових частин, набуттям, ліцензуванням і захистом прав інтелектуальної власності на них, трансфером і використанням нових технологій.

Згідно з нормами пп. «4)» п. 4 Типового положення, структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, центральний орган виконавчої влади має забезпечувати відповідно до своєї компетенції своєчасне подання звітів про проведення патентно-кон’юнктурних, прикладних наукових досліджень, проектних, конструкторських та випробних робіт, пов’язаних з розробленням і використанням технологій, набуттям, ліцензуванням і захистом прав інтелектуальної власності на них.

Відповідно до норм п. 3 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» №143 від 14.09.2006 р., для забезпечення виконання функцій, пов’язаних із створенням, використанням, патентуванням та ліцензуванням прав на технології та їх складові, будь-який центральний орган виконавчої влади має створити у межах чисельності та фонду оплати праці структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Крім того, будь-який центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень має ініціювати створення підрозділу з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності в підвідомчих організаціях та установах (норми п. 3 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» №143 від 14.09.2006 р.).

Центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень також має проводити патентно-кон’юнктурні дослідження, які передбачено нормами Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» №143 від 14.09. 2006 р., а саме:

• п. 8 ст. 1, згідно з яким «патентно­­-кон’юнктурні дослід­ження – системний науковий аналіз властивостей технологій та їх складових, які випливають з їх правової охорони, стану ринків технологій, їх складових та продукції, патентної та ліцензійної ситуації, яка склалася щодо них»;
• п. 3 ст. 18, згідно з яким «центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень координують та забезпечують проведення патентно-кон’юнктурних досліджень за участю розробників відповідних технологій та/або їх складових».

Нормами п. 2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз передбачено, що «експерт вказує на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення».

Отже, у разі відсутності в матеріалах справи Патентного формуляра та/або Звіту про патентні дослідження та невиконання клопотання експерта щодо їх надання особою або органом, котрим призначив експертизу, експерт проводить дослідження. При цьому він вказує у висновку економічних досліджень у сфері інтелектуальної власності на обставини (відсутність вищезазначених документів), що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення та стали підставою правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 1.8. Постановления Государственного комитета Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий от 02.03.1978 г. №1(8), «Цели проведения патентных исследований должны быть увязаны со стадиями жизненного цикла объекта техники, определяемыми государственными стандартами».

Нормами п. 2 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» №143 від 14.09.2006 р. визначено, що патентно-кон’юнктурні дослідження проводяться відповідно до затверджених державних стандартів та методик.

Згідно з нормами п. 1.1.3. Інструкції з експертизи9, загальноприйнятим є поширення поняття «патентна чистота» і на технічну документацію (стандарти, технологічна документація тощо), по якій випускається або буде випускатися конкретний матеріальний об’єкт.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» №143 від 14.09.2006 р.:

• документація – це зафіксована на матеріальному носії інформація про технологію та її складові (нормативна, науково-технічна, проектна, конструкторська, технологічна документація, звіти про результати виконання патентно– кон’юнктурних, наукових, науково-дослідних, конструкторських і проектних робіт, державних випробувань складових технології), наявність якої забезпечує їх використання (пп. 3 п. 1);
• об’єкт технології – наукові та науково-прикладні результати, об’єкти права інтелектуальної власності (зокрема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп’ютерні програми, комерційні таємниці), ноу-хау, в яких відображено перелік, строки, порядок та послідовність виконання операцій, процесу надання послуг (пп. 6 п. 1);
• складова технології – частина технології, де відображено її окремі елементи у вигляді наукових та науково-прикладних результатів, об’єктів права інтелектуальної власності, ноу-хау (пп. 10 п. 1);
• технологія – результат науково-технічної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу надання послуг (пп. 11 п. 1);
• трансфер технології – передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов’язки щодо технології та/або її складових (пп. 13 п. 1).

Відповідно до абз. 8 п. 1 ст. 19 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» №143 від 14.09.2006 р., договори про трансфер технологій у т.ч. повинні включати умови щодо:

• ліцензії та її умови на використання технологій та їх складових;
• територіальних обмежень (заборона використовувати передані за договором технологій, її складові на території, не передбаченій у договорі);
• обмежень галузі застосування технологій та їх складових;
• порядку надання субліцензій на складові технології третім особам.

Отже, за наявності Патентного формуляра та/або Звіту про патентні дослідження експерт у дослідницькій частині висновку:

• цитує їх зміст в частині дослідження патентної чистоти (експертизи на патентну чистоту) та підтвердження факту наявності або відсутності використання об’єктів права інтелектуальної власності та/або факту порушення виключних прав на інтелектуальну власність;
• констатує, що Патентний формуляр та/або Звіт про патентні дослідження є документами, складеними відповідно до норм п. 26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55) з відбитком печатки.

Прикладом, що пов’язаний патентною чистотою та який розкриває ланцюжок (трансфер технологій, нормативні документи, комп’ютерну програму та корисну модель), може бути рішення від 19.03.2013 р. по цивільній справі №2601/11563/12, розглянутій у Голосіївському районному суді м. Києва.

Судовий експерт, враховуючи норми п. 4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, з метою нормативно-правового розуміння патентної чистоти, що стосується трансферу технології та її складових, якими є нормативний документ, комп’ютерна програма та корисна модель, у дослідницькій частині висновку може вказати, що програмне забезпечення – сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм (див. ГОСТ 19781-90 «Единая система программной документации. Обеспечение систем обработки информации программное»).

Із метою обґрунтування застосованих методів (методик) дослідження експерт також може посилатися на наступний історичний огляд.

Комп’ютерні програми у своєму розвитку пройшли кілька етапів. Спочатку розробка та поширення комп’ютерних програм мали значною мірою академічний (науковий) характер, оскільки вони були призначені для ЕОМ, що перебувають у дослідницьких установах. З появою та масовим поширенням персональних комп’ютерів у 80-х роках ХХ століття комп’ютерні програми стають об’єктом комерційного використання.

Точкою відліку комп’ютерних технологій прийнято вважати 1946 рік, коли було видано патент творцям електронно-обчислювального інтегратора ENIAC. Робота цього інтегратора полягала в певній послідовності команд. Запис команд здійснювався у вигляді ланцюжка нулів і одиниць, що потім вводилися в машину у вигляді чисел у подвійному, восьмирічному та шістнадцятирічному вирахуванні. Команди, створені у такий спосіб, називалися машинним кодом і не були доступні для людського сприйняття. Програмісти, що не брали участі в розробці комп’ютерної програми, як правило, не могли зрозуміти всіх принципів її використання, тому такі явища, як плагіат і запозичення чужих ідей, серед програмістів були практично відсутні.

Наступним етапом стало створення мов програмування високого рівня з метою прискорити й спростити процес розробки комп’ютерних програм.

Створення мов програмування надало можливість вводити в електронно-обчислювальну машину команду за допомогою операторів. При цьому команди були більш доступні людському сприйняттю. Наслідком створення мов програмування стало те, що копіювати чужі програми стало набагато простіше.

Далі розвиток програмування відбувався шляхом все більшого спрощення комп’ютерних програм. Програмування певною мірою стало доступним навіть звичайним користувачам.

Проблеми, пов’язані із введенням програмного забезпечення в комерційний обіг, виникли на початку 60-х років минулого століття.

При цьому фахівці виходили з того, що створення математичного забезпечення ЕОМ, як і створення технічних засобів, вимагає витрат висококваліфікованої творчої праці і в силу цього заслуговує спеціальної правової охорони.

На 29-му конгресі Міжнародної асоціації з охорони промислової власності була висловлена думка про те, що творчість у галузі програмного забезпечення потребує охорони виключним правом. Наявність такої охорони сприятиме розвитку програмного забезпечення, його використанню та поширенню знань, пов’язаних із ним.

Юристи намагалися застосувати до програмного забезпечення традиційні правові інститути. Були запропоновані й обґрунтовані кілька форм правової охорони програм: авторсько-правова; право, що поєднує норми авторського та патентного права; у рамках законодавства про комерційну таємницю й інші.

У зарубіжній літературі можна зустріти пропозиції альтернативних режимів в галузі створення програмного забезпечення, наприклад охорони jus generis, тобто охорони «особливого роду», або охорони на основі комбінації законодавства про комерційну таємницю й антимонопольного законодавства.

Сучасна правова охорона комп’ютерних програм забезпечується більш ніж дев’ятьма інститутами права.

У середині 70-х років ХХ століття проблема захисту комп’ютерних програм паралельно розглядалася двома авторитетними міжнародними відомствами – Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІС) і Міжнародною асоціацією промислової власності.

В 1975 році Конгрес Міжнародної асоціації промислової власності прийняв рішення рекомендувати використання для охорони програмних продуктів можливості національного законодавства країн-учасниць, віддаючи при цьому перевагу охороні норм авторського права. Передбачалося, що таке положення буде зберігатися аж до вироблення спеціальних міжнародних норм захисту інтелектуальної власності в сфері програмно-математичного й інформаційного забезпечення для ЕОМ.

В 1978 році Всесвітня організація інтелектуальної власності прийняла Типове положення по охороні програмного забезпечення обчислювальних машин (далі – «Положення по охороні програмного забезпечення».

Згідно з даними Положеннями:

• комп’ютерна програма – набір команд, що, будучи записаними машиночитаємою мовою, можуть змусити машину, здатну обробляти інформацію, виконати певну функцію або дійти до конкретного результату;
• опис програми – повний операційний виклад у словесній, схематичній або іншій формі, деталізований в ступені, достатньому для визначення набору команд, що становлять зміст відповідної комп’ютерної програми;
• допоміжний матеріал – будь-який матеріал, крім будь-якої комп’ютерної програми або її опису, створений з метою полегшення розуміння або застосування комп’ютерної програми, наприклад, опису проблеми або інструкції для користувача.

Положення по охороні програмного забезпечення не виключало можливості застосування до комп’ютерних програм загальних принципів законодавства або якого-небудь іншого виду закону, наприклад, патентного.

Охорону комп’ютерних програм на другому десятку ХХІ століття характеризують три основні тенденції:

• по-перше, більшість держав охороняють комп’ютерні програми нормами авторського права;
• по-друге, багато країн не виключають можливості застосування норм патентного права стосовно рішень, що втілені у програмному забезпеченні та відповідають загальному поняттю «винахід»;
• по-третє, триває пошук більш ефективних правових засобів охорони саме комп’ютерних програм.

У дослідженні експерт також може посилатися на те, що охорону комп’ютерних програм на другому десятку ХХІ століття в Україні характеризують:

• норми Постанови Верховної Ради України «Щодо порядку тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» №1545 від 12.09.1991 р. та норми пп. «б)» п. 1 Роз’яснення Государственного комитета Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий №4 от 13.11.1975 г. «О признании изобретениями объектов вычислительной техники, характеризуемых математическим обеспечением ЭВМ»: «изобретениями могут быть признаны… способы, характеризуемые выполнением в определенной последовательности ряда действий над материальными носителями информации с помощью материальных объектов. Под материальными носителями информации понимаются объекты, на которых зафиксирована информация (магнитные ленты, магнитные диски и т.п.)»;
• індекс G06Q Міжнародної патентної класифікації, який стосується систем або способів обробляння даних, спеціально пристосованих для адміністративних, комерційних, фінансових, управлінських, спостережних або прогнозувальних цілей; систем або способів, спеціально пристосованих для адміністративних, комерційних, фінансових, управлінських, спостережних або прогнозувальних цілей;
• індекс G06F9/00 Міжнародної патентної класифікації, який стосується пристроїв для програмного керування, наприклад елементи керування (програмне керування периферійних пристроїв);
• індекс G06F9/45 Міжнародної патентної класифікації, який стосується компіляції або інтерпретації мов програмування високого рівня;
• індекс G06F9/445 Міжнародної патентної класифікації, який стосується емуляції; моделювання програмного забезпечення;
• індекс G06F12/06 Міжнародної патентної класифікації, який стосується адресування фізичного блока комірок пам’яті, наприклад, адресування по базі, модульне адресування, розширення адресного простору, виділення пам’яті;
• індекс G06F13/00 Міжнародної патентної класифікації, який стосується взаємодії або переміщування інформації або інших сигналів між запам’ятовуючими пристроями, пристроями введення-виведення або пристроями центрального процесора (інтерфейс для спеціальних пристроїв введення-виведення G06F3/00; мультипроцесорні системи G06F15/16);
• індекс G06F 15/00 Міжнародної патентної класифікації, який стосується цифрових комп’ютерів у цілому (конструктивні елементи G06F1/00-G06F13/00); пристроїв обробляння даних у цілому;
• індекс G05B17/02 Міжнародної патентної класифікації, який стосується системи керування з використанням моделей або моделювальних пристроїв (G05B13/00, G05B15/00, G05B19/00 мають перевагу; аналогові обчислювальні пристрої для специфічних процесів, систем або пристроїв, наприклад, моделювальні пристрої, G06G7/48);
• норми п. 5 ст. 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» №3687 від 15.12.1993 р. («право авторства, яке є невід’ємним особистим правом і охороняється безстроково»);
• норми п. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» №3687 від 15.12.1993 р. («Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою корисної моделі. Тлумачення формули здійснюється в межах опису корисної моделі»);
• норми Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» №1587 від 23.03.2000 р.: комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах)»;
• норми Закону України «Про авторське право і суміжні права» №3792 від 23.12.1993 р.:
  • комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах) (абз. 15 ст. 1);
  • похідний твір – твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) (абз. 24 ст. 1);
  • особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп’ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму: спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп’ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам’ять (збереження) комп’ютерної програми (ч. 1 та ч. 4 ст. 24).

У дослідницькій частині висновку експерт посилається також на те, що охорону баз даних в Україні характеризують наступні норми.

Так, згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 р. №5 «Про застосування норм законодавства про захист авторського права і суміжних прав»: «За змістом ч. 4 ст. 433 ЦК, ст. 18 Закону №3792-XII комп’ютерні програми охороняються як об’єкти авторського права, а саме як літературні твори. Така охорона застосовується до комп’ютерних програм незалежно від способу або форми їх вираження. Виходячи з положень ст. 1 (визначення термінів), ст. 19 Закону №3792-XII, ч. 1 ст. 433 ЦК на бази даних (компіляції даних), які є результатом інтелектуальної праці за добором або упорядкуванням їх складових частин, можуть поширюватися положення про збірники та складені твори. Але базу даних як складений твір слід відрізняти від інших об’єктів інтелектуальної власності, використаних як матеріал для бази даних, у тому числі й складених творів (ч. 5 ст. 433 ЦК, ч. 1 ст. 19 Закону №3792-XII). Вони є окремими об’єктами правової охорони».

Нормами п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 р. №5 «Про застосування норм законодавства про захист авторського права і суміжних прав» визначено наступне: «Об’єктами авторського права, що охороняється законом, також є складені твори. Такими творами можуть бути збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії, антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини».

Норми п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 р. №5 «Про застосування норм законодавства про захист авторського права і суміжних прав» щодо бази даних (компіляції даних) підтверджує тлумачення слова компіляція. Так, «компиляция (от лат. compilatio – хищение; накопление выписок, собрание документов) – соединение результатов чужих исследований, мыслей без самостоятельной обработки источников, а также сама работа, составленная таким образом» (Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов. – М.: «Русский язык», 1998.– С. 342).

Таким чином, поняття бази даних (результат підборки матеріалів) не поширюється на комп’ютерну програму (технологію), за допомогою якої може здійснюватися електронний доступ до матеріалів бази даних.

Також у дослідницькій частині експерт може посилатися на те, що згідно з визначенням пп. 6 п. 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» №143 від 14.09.2006 року, комп’ютерна програма є об’єктом технології.

Відповідно до норм ГОСТ 19.102-7723, перша стадія розробки комп’ютерної програми має базуватися на розробці та затвердженні технічного завдання.

Згідно з п. 4.9. та п. 4.10. ДСТУ 3575-9724, результатом патентних досліджень є звіт про патентні дослідження, матеріали якого використовуються під час розробки документів, які пов’язані з діяльністю суб’єкта господарської діяльності, в т. ч. технічних умов.

Відповідно до Постанови Державного арбітражу СРСР №5 від 27.08.1985 р., було затверджено «Типовой договор на оказание научно-технических услуг потребителям программных средств вычислительной техники», згідно з пп. «в)» п. 10 якого: «Потребитель» обязан обеспечивать функционирование необходимых технических и программных средств в соответствии с техническими условиями на них».

Згідно з п. 2.7 ГОСТ 19.101.-7725, «На этапе разработки и утверждения технического задания определяют необходимость составления технических условий, содержащих требования к изготовлению, контролю и приемке программы. Технические условия разрабатывают на стадии «Рабочий проект».

ГОСТ 34.602-8926 «распространяется на автоматизированные системы (АС), используемые в различных сферах деятельности (управление, исследование, проектирование и т. п.), включая их сочетание, и устанавливает состав, содержание, правила оформления документа «Техническое задание на создание, развитие или модернизацию) системы» (далее – ТЗ на АС)».

Згідно з нормами п.п. 1.1, 1.2, 1.5, 1.6 ГОСТ 34.602-8927, «ТЗ на АС является основным документом, определяющим требования и порядок создания (развития или модернизации – далее создания) автоматизированной системы, в соответствии с которыми проводится разработка АС и ее приемка при вводе в действие. ТЗ на АС разрабатывают на систему в целом, предназначенную для работы самостоятельно или в составе другой системы».

Відповідно до норм п. 2 ГОСТ 34.602-8927, «ТЗ на АС содержит следующие разделы, которые могут быть разделены на подразделы:

• общие сведения;
• назначение и цели создания (развития) системы;
• характеристика объектов автоматизации;
• требования к системе;
• состав и содержание работ по созданию системы;
• порядок контроля и приемки системы;
• требования к составу и содержанию работ по подготовке объекта автоматизации к вводу системы в действие;
• требования к документированию;
• источники разработки.

Продовження статті у наступному номері

За матеріалами сайту "Незалежний АУДИТОР"