Алла Чередніченко, завідувач сектора науково-методичного забезпечення лабораторії інженерно-технічних та економічних видів досліджень КНДІСЕ

Дослідження експертами за експертизами будь-якого виду проводяться в межах їх компетенції.

За процесуальним законодавством, висновки судових експертів є одним із джерел доказів. Питання, які ставляться експертові, і його висновки по них не можуть виходити за межі спеціальних знань фахівця. Аналогічні норми мають місце і в Законі України «Про судову експертизу», де визначається, що основою експертизи будь-якого виду є спеціальні знання процесуальної особи-експерта.

Так, відповідно до ст. 69 КПК, що набрав чинності у листопаді цього року, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та надати висновок із питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

За напрямками досліджень економічна експертиза розподіляється на дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

Саме з цих напрямків проводиться атестація судових експертів за економічними спеціальностями.

Головні завдання й орієнтовний перелік вирішуваних економічною експертизою питань наведені у Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Напрямки досліджень за кожною експертною спеціальністю економічної експертизи мають загальну юридичну базу і виконуються відповідно до вимог єдиних процесуальних норм. Разом із тим кожен із напрямків судової експертизи відрізняється від інших предметом, об’єктами і методами експертного дослідження.

Виходячи з поставлених питань, експерт досліджує лише ті господарські (фінансові) операції, які цікавлять судово-слідчі органи і стосуються справи. Водночас експерт має право на експертну ініціативу – вказувати у виснов­ку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання. При цьому експерт може скористатися таким правом лише у межах своєї компетенції.

Як бачимо, діяльність судового експерта, межі його компетенції, в тому числі й експерта-економіста, чітко врегульовані процесуальним законодавством.

Проводячи дослідження, експерти-економісти повинні діяти відповідно до чинного законодавства, що регулює судово-експертну діяльність, та у межах своєї компетенції, сповідуючи принципи судово-експертної діяльності, закладені у ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» – принцип законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження.

Об’єктивність і повнота дослідження повністю залежать від конкретного експерта.

Отже, межі компетенції експертів-економістів визначаються, перш за все, знаннями у галузі материнської науки – ЕКОНОМІКИ та дотриманням методичних і процесуальних вимог.

На сьогодні існують і такі бачення, що експерти-економісти при проведенні експертиз повинні обмежуватися тільки констатацією фактів про відображення певних операцій в обліку. Але експерти з економічних напрямків не просто економісти, фінансисти, бухгалтери і не статисти, а судові експерти, і, враховуючи сьогоденні економічні умови господарювання, які базуються на ускладнених господарських зв’язках, недос­коналому законодавстві, виникає необхідність комплексного використання правових та економічних знань для успішного розкриття економічних злочинів.

Під комплексним використанням правових та економічних знань мається на увазі не вирішення правових питань. До компетенції експертів-економістів не відносяться питання правового характеру, ті, які потребують оцінку дій посадових осіб і інше.

Мабуть, важко знайти такі питання в економіці, де для відповідей не потребується комплексне використання правових та економічних знань. Візьмемо, наприклад, оподаткування. Оподаткування господарських операцій за певні періоди, як звичайних, так і особливого виду, потребує використання норм відповідних законів, якими регулюється здійснення таких операцій і справляння податків. Питання щодо операцій з цінними паперами, корпоративними правами, кредитування тощо неможливо дослідити без зв’язку з відповідними нормами законодавства.

Інша річ, що експерти повинні застосовувати діючі норми до господарських операцій, які досліджуються, а не трактувати їх.

У разі якщо відсутнє законодавче врегулювання відображення в обліку оподаткування певних операцій або воно є не­однозначним і суперечливим, експерт-економіст обґрунтовує неможливість надання категоричного висновку.

Питання, що ставляться на вирішення експертизи, повинні бути викладені в логічній послідовності, ясно і чітко, що виключало б їх неоднозначне тлумачення, і бути істотними для справи та носити таке змістове навантаження, яке не підштовхувало б експертів до виходу за межі своєї компетенції.

В цьому аспекті важливе значення має методична робота судово-експертних установ із судово-слідчими органами про можливості економічної експертизи у сприянні доказу економічних правопорушень та позовів за господарськими, адміністративними і цивільними справами.

Поза межами компетенції експертів-економістів є питання, які носять ревізійний характер. Знаходяться за межами компетенції експертів-економістів і питання стосовно спричинення матеріальних збитків діями посадових осіб.

Там, де йдеться про збитки, експерти-економісти можуть проводити дослідження тільки стосовно економічної природи збитків, оскільки економічний і юридичний зміст категорії «збитки» суттєво відрізняються.

В основу юридичного визначення збитків покладено підстави їх виникнення – протиправні дії певної особи. З економічної ж точки зору, збитками визнаються будь-які втрати, пов’язані зі зменшенням майна чи погіршенням його якості незалежно від того, з яких причин вони виникли. Економічні збитки можуть з’явитися і внаслідок правомірних дій, і не будь-які збитки підлягають відшкодуванню.

Як свідчить практика судово-економічної експертизи, органами слідства і суду досить часто на вирішення експертів виносяться питання визначення збитків у їх юридичному розумінні, на кшталт «чи спричинені збитки діями посадових осіб». Проте при такій постановці питання потребується оцінка дій, тому питання подібного роду виходять за встановлені законом межі використання спеціальних знань судовим експертом.

До завдань судово-економічної експертизи відносяться, перш за все, питання щодо документального підтвердження тих чи інших господарських операцій, недотримання вимог законодавства, що призводить до нестач, безпідставних оплат і виплат, використання коштів не за цільовим призначенням, несплати податків тощо. Вирішення питання, чи є це збитками у юридичному розумінні, відноситься до компетенції судово-слідчих органів. Експерти-економісти можуть у межах своєї компетенції вирішувати питання щодо документального та нормативного підтвердження розрахунку збитків, який був наданий до суду позивачем або зроблений ревізорами в акті перевірки.

Особливої уваги заслуговують питання, що ставляться експертам за певної умови, з урахуванням протоколів допитів, висновків інших видів експертиз, кількість яких останнім часом збільшилася. В основному це стосується постанов слідчих за кримінальними справами та невеликої кількості господарських і цивільних справ, де питання сформульовані з урахуванням висновків інших видів експертиз (це визначення частки учасника у майні товариства на певну дату з урахуванням ринкової вартості майна, де ринкову вартість визначають експерти-товарознавці, будівельники, автотоварознавці в залежності від виду майна, що перебувало на балансі; необґрунтована виплата заробітної плати за підробленими документами з урахуванням висновків експертів-почеркознавців і технічної експертизи документів тощо).

Досвід проведення судово-економічних експертиз вказує на те, що питання судово-слідчими органами «за певної умови» перед експертами ставилися завжди. Проте якщо раніше вони пов’язувалися в основному з урахуванням висновків інших видів судових експертиз, то на сьогодні коло умов розширилось, і дуже часто слідчі ставлять питання таким чином, що умова не носить конкретного характеру та підштовхує експерта до дій оціночного характеру, а тим самим до виходу за межі його спеціальних знань.

Так, наприклад, у постановах про призначення судово-економічних експертиз за кримінальними справами питання ставляться за певних умов, в основному добутих у ході розслідування справи. Виходячи із загальних засад судово-експертної діяльності, вважаємо, що умови повинні бути чітко визначеними слідчими та суддями (суддею) у питаннях та обґрунтованими у мотивувальній частині постанов (ухвал) про призначення експертизи.

Аналіз експертної практики показує, що є випадки, коли на вирішення експертів слідчими ставилися питання, які передбачають надання висновків у категоричній формі стосовно документального підтвердження тих чи інших операцій, при цьому дослідження проводились експертами з урахуванням даних протоколів допитів, пояснень свідків тощо. У таких випадках у вступній частині висновку експерта, після переліку питань, з’являвся запис, наприклад, такого змісту: «У постанові про призначення експертизи експерту доручено при проведенні експертних досліджень використовувати протоколи допитів, пояснення свідків, отриманих по вказаній кримінальній справі». Вважаємо, що такий підхід не є вірним.

Експерти мають право ознайомлюватися з будь-якими матеріалами (доказами) по справі. Однак робити свою власну оцінку достовірності та ступеню доведеності тих чи інших конкретних обставин – ні, оскільки оцінка доказів є прерогативою судово-слідчих органів. Відповідно до п. 2.3.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах не­однозначно. Як правило, покази і пояснення по справах містять неоднозначні, суперечливі дані.

Експерти-економісти у межах своєї компетенції проводять дослідження та надають висновки тільки на підставі документів, що підтверджують господарські операції, відповідно до вимог чинного законодавства, яким регулюється документування та відображення в обліку та звітності тих чи інших операцій, зокрема і з оподаткування. Зазначена теза випливає зі змісту експертних спеціальностей – це дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності; документів про економічну діяльність підприємств і організацій; документів фінансово-кредитних операцій.

У разі якщо дані обліку супе­речать фактичним обставинам та іншим доказам по справі, то оцінка таких доказів є прерогативою судово-слідчих органів, до компетенції яких це віднесено процесуальним законодавством, а саме який доказ взяти до уваги. Слідчі та судді (суддя) можуть сформулювати експерту завдання з урахуванням даних, встановлених слідством, але ці дані мають бути чітко визначеними. Питання не повинне носити загальний характер, як то «З урахуванням зібраних по справі доказів, чи підтверджується сума..?» Чітке визначення умови у питанні полягає у конкретизації тих фактів, які повинен врахувати експерт.

Тобто відповідальність за умову та її доказову базу бере на себе слідчий. У таких випадках висновки судових експертів-економістів мають носити умовно-категоричну форму.

Зважаючи на те, що об’єктами судово-економічної експертизи є документи, що містять дані про матеріальні, трудові та фінансові ресурси, процеси господарської діяльності та систему бухгалтерського, податкового обліку і звітності (первинні документи, регістри бухгалтерського, податкового обліку, форми бухгалтерської, податкової та статистичної звітності), дослідження судового експерта-економіста повинні ґрунтуватися на документах, якими оформлені та проведені по обліку господарські операції, і тільки після цього ним враховуються встановлені слідством чи судом певні дані, отримані у ході проведення розслідування або судового слідства, та надається висновок про їх вплив на результати господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що постановка питань слідчими та суддями «за певної умови» та надання «умовних» висновків вже стала практикою. Виконання таких експертиз відбувається за відсутності жодних методичних рекомендацій, де б визначалися їх особливості.

Наостанок, при використанні експертами у дослідженнях «за умови» чорнових записів необхідно бути досить обережними. Як правило, за чорновими записами (зошитами, книгами тощо) неможливо ідентифікувати конкретне підприємство, одиниці виміру, період, до якого відносяться ці записи.

За матеріалами сайту "Незалежний АУДИТОР"